Гітлер належав до династії Ротшильдів? Гітлер був нащадком позашлюбного сина Ротшильда! Гітлер з Ротшильдів

АНГЕЛА ДОРОТЕЯ АДОЛЬФІВНА ШИКЕЛЬГРУБЕР - РОТШИЛЬД

ГЛАВА ПЕРША

Жила-була стара, зла повія. Не те, щоб вона торгувала безсовісно своїм тілом, ні, вона торгувала своєю душею. Дітей у неї не було, бо чоловік мав гея. Якось у ту країну, де жила стара, приїхали заокеанські багатії. Вони надягли на неї нашийник і посадили на міцний ланцюг. Суворо заборонили вони водитися з тими, хто їм не подобався, і гавкати наказали тільки за їхньою командою, і на того, на кого вони вкажуть. Стара, розуміючи, що коли вона відмовиться, їй пригадають усі гидоти, що вона зробила, від такого життя стало ще злішим і підлішим.
- Тату, а ти певен, що це добра казка. Ти як почав розповідати, то в мене весь сон минув.
- Запам'ятай, синку, добрих казок не буває.
– Як не буває? Казки ж усі добрі.
- Ну, давай, побачимо. Наприклад "Колобок". Веселий казковий персонаж. Усім співав пісеньки, зрештою його успішно з'їли. Далі – «Казка про золоту рибку». Як жили бідно стара зі старим, так залишилися бідними, лише подразнила рибка їхнім добрим життям, «і попливла в синє море». Де тут добро, синку?
- Ну а "Червона шапочка", де добро перемогло зло?
- Синку, якби вовк проковтнув бабусю, то в шлунку, без повітря, в агресивному середовищі шлункового соку, бабуся й хвилини не прожила. Просто сумну правду життя замінили на ілюзію добра.
- А «Коник-горбунок»?
- Синку, ніхто, ніколи з окропу не виходив своїм ходом живий. Зварився там Іван-дурень, назовсім зварився. І так у всіх казках. Усі вони мають закінчуватись трагедією, які сталися насправді. Люди просто змінили фінал, і виходить добра казка, яка не могла статися насправді. Чи не переконав?
- Ні!
- Дивись, «Ріпка» - обман, не витягли вони цю ріпку, але придумали собаку, кота і мишку, які за жодних умов не можуть тягнути один одного. Далі – «Курочка ряба». Немічні від голоду дід і баба вже не можуть розбити яйце. У хаті - безлад, кругом бігають голодні миші, махають хвостами, і одна з них скидається яйце зі столу. Яйце спокійно розбивається, миші його з'їдають, а курочка обіцяє їм знести золоте яйце. Обіцяє, але казка закінчується і ми підозрюємо, що обіцянка так і залишилася обіцянкою, а ось доля голодних людей похилого віку вже не викликає сумніву. Ще? Будь ласка. Казки про Івана Царевича. Цей, на відміну від Івана-дурня, не стрибає в окріп, а бореться з усякою нечистю за допомогою цілком реальних знарядь – лука та стріли. Але якщо припустити, що він все-таки їх усіх перемагає, що дуже сумнівно, то закінчення цих казок викликає великі сумніви. «Одружилися вони і жили довго та щасливо». Ніколи синок, ніколи весілля не було запорукою довгого та щасливого життя. Та й люди тоді жили недовго – по п'ятдесят років, ну а царі ще менше. Їх і підривали, і цькували, і вбивали жорстоко, а з дружинами їх взагалі жахливі речі відбувалися. Загалом доживали до старості одиниці, а це величина мізерно мала, якої можна знехтувати. Так що статистика говорить протилежне - ніколи царі з їхніми дружинами не жили довго і щасливо, брехня!
- Я, татко, все одно згадаю добру казку і тобі розповім.
- Ну добре, згадуй. А поки що – на чому ми там зупинилися?
- На старій, у якої був чоловік - гей.
- Так? Ну звичайно, згадав. Так ось, ця стара жила в Німеччині, там, де наші німців перемогли в сорок п'ятому році, там ще ними Гітлер командував. Коли вона була молода, у неї був покровитель, простіше кажучи коханець – Гельмут Коль. Він із комсомолки і зробив повію, яка на знак подяки підло зрадила свого патрона. Адже це саме він обирає цю молоду жінку зі Східної Німеччини - розлучену, без дітей, яка проживає поза шлюбом - на посаду міністра у справах сім'ї, молоді та жінок! За якихось чотирнадцять місяців комуністка, яка відповідала за пропаганду у східнонімецькій організації «Німецької вільної молоді», стає міністром від молодих західнонімецьких християнських демократів. Насправді стару колись звали Ангела Доротея Каснер. Вона у 1977 році вийшла заміж за студента-фізика Ульріха Меркеля, але вже через п'ять років шлюб завершився розлученням. Нині Ангела Меркель одружена з квантовим фізиком професором Йоахімом Зауером, який ніколи не приховував своєї орієнтації на гомосексуалізм. На Йоахімі Зауер лежить лише один сімейний обов'язок - закуповувати продукти за списком до столу.
Михайло, глянувши на сплячого сина, посміхнувся: "А мені кажуть, що я не вмію розповідати казки для дітей". З цими словами він підвівся і, поправивши ковдру на сплячому хлопчику, пішов наливати собі віскі. Він був п'ючим євреєм, і це дуже не подобалося його мамі. Але це подобалося йому, тому вони жили окремо – тато з мамою в Америці, а його родина – в Ізраїлі.

РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Майєр ненавидів свій убогий будинок. Вже не воно покоління його предків мало жалюгідне існування в цій халупі. Вулиця, на якій будинок знаходився, була перегороджена з обох боків і називалася Юденгассе (єврейська вулиця), де біля важких ланцюгів, що замикали вхід і вихід, постійно стояла варта. На розі будинку бовталася на ланцюжку червона табличка (німецькою - ротшильд), від назви якої сім'я, яка жила в цьому будинку, і отримала своє прізвисько-прізвище. Молодий Майєр Ротшильд навчався ремеслу в місті Ганновері (Північна Німеччина), оскільки в цьому місті влада була більш поблажливою, ніж у Франкфурті, до мешканців єврейського гетто. А коли після кількох років, проведених як учень у банкірському будинку Оппенгеймерів, Майєр Ротшильд у 1764 році повернувся додому, до Франкфурта, тут йому відразу ж нагадали, що, згідно із законом Франкфурта, кожен хлопчик на вулиці може крикнути йому: «Жид, знай своє місце!" І він повинен був, втягнувши голову в плечі, пробиратися вулицею, несміливо притискаючись до стіни, знявши при цьому з голови гостроверхий ковпак. За час, поки він навчався в Ганновері, його родина у Франкфурті остаточно збідніла. Жили вони тепер не на «багатому кінці» Юденгассе і не в будинку під червоною вивіскою, а в старій сирій халупі, де, за тодішніми підвалинами, з карниза звисала сковорода на ланцюжку, і цей будинок так і називався - «будинок під сковородою». У цьому будинку, темному та жалюгідному, і відкрив свою маленьку фірму Майєр Ротшильд. Там він обладнав вже якусь подобу крамниці грошового міняли, де проїжджі купці могли поміняти гроші одних німецьких князівств на валюту інших. Так виник перший банк фірми Ротшильдів – у кімнатці, на чотирьох квадратних метрах. Розширення ділових зв'язків Ротшильда зрештою призвело до того, що на стіну «вдома під сковородою» у 1769 році прибили нову вивіску. На ній красувався герб герцогського будинку Гессен-Ханау. Справи пішли в гору і ось, через деякий час, пробив час, коли розбагатіла родина Ротшильдів змогла переселитися в новий будинок– вже «під зеленою вивіскою» – і стало замість Ротшильдів називатися Грюншильдами («грюн» німецькою – зелений). Деякий час Ротшильди навіть серйозно подумували, чи не взяти це їхнє нове вуличне прізвисько як прізвище, але потім все ж таки вирішили залишитися при старому прізвищі. З нею вони й увійшли до історії. Справжній «фінансовий вибух» підготував уже не сам Майєр Ротшильд, а його п'ятеро синів, які стали фінансовими ділками Німеччини, Англії, Австрії, Італії та Франції. Мейєр мав 10 дітей, з них 5 синів, які успадкували і продовжували його справу в 5 різних країнах: Натан вирушив до Англії, Лондон, Соломон до Відня, Амшель залишився у Франкфурті, Кальман вирушив до Неаполя, а Джеймс - до Парижа.
Соломон жив і працював у Відні один, оскільки його дружина тимчасово проживала у Німеччині, а єдиний син постійно жив та вів бізнес у Франції. Соломон був дуже вибагливий, тому служниць міняв, як рукавички. Коли він зі скандалом вигнав чергову - чорняву товстушку Магдалену, йому, нарешті, пощастило. Через вікно він помітив молоду жінку, одягнуту бідно, але охайно. Вийшовши на ґанок будинку, Соломон її гукнув. Жінка підійшла, і представилася як Марія Ганна Шикльгрубер, із села Штронесе, під Деллерсхаймом із Нижньої Австрії. Після недовгої розмови вони домовилися про умови роботи та про оплату. Служницею вона виявилася на диво спритною у всіх відносинах, і через деякий час вони стали нерідко перебувати не тільки в одному будинку, а й в одному ліжку. Самотні чоловік і жінка, які постійно перебувають у полі зору один одного, мають на це право. Ішов час, і, як призначено природою, жінка завагітніла. Соломон, як і його знаменитий предок, прийняв єдине правильне рішення – відкупитись. Порахувавши, скільки б він заплатив за продажних жінок, він поділив суму, що вийшла, навпіл і віддав Марії, попросивши її більше його не турбувати. 7 червня 1837 року, у селі Штронесі, в 42 роки вона народила незаконнонародженого сина Алоїза Шикльгрубера.

Розділ третій

У нічній тиші, коли на вічне місто Єрусалим опускалася прохолода, Михайло любив сидіти і дивитись на зірки. Ковток віскі фарбував споглядання, але думки забирали його в недавнє минуле, коли дружина принесла йому прочитати цю злощасну статтю. Він вирішив перечитати її знову: «За даними багатьох джерел стало відомо про те, що Ангела Меркель з'явилася на світ із замороженого сперматозоїда Адольфа Гітлера, впровадженого методом екстракорпорального запліднення в матку молодшої сестри коханки Гітлера Єви Браун - Гретль. Операцію провів один із родоначальників штучного запліднення, один із найбезжальніших військових злочинців німецький лікар Карл Клауберг, який проводив медичні експерименти над людьми у концентраційних таборах під час Другої світової війни. Коли Червона Армія підійшла до Освенциму, Карла Клауберга було переведено до Равенсбрюка, щоб там продовжувати свої досліди. У Равенсбрюку він потрапив до радянського полону. 1948 року йому було винесено вирок у Радянському Союзі у вигляді позбавлення волі строком на двадцять три роки. Через сім років, за умовою договору між СРСР та ФРН про обмін військовополоненими, був повернутий до Німеччини, де він хвалився своїми науковими досягненнями. Після протестів та скарг з боку постраждалих від нацистів та в'язнів концтаборів, Клауберга знову заарештували у 1955 році. Помер у в'язниці Кіля 9 серпня 1957 року».
Тоді вони обоє посміялися з цього матеріалу і забули. Проте, два роки тому вони натрапили на розсекречені нещодавно архіви спецслужб Німеччини. Надбанням громадськості стали подробиці смерті Карла Клауберга у в'язниці. Дані говорили про те, що ув'язненого було отруєно отрутою уповільненої дії 7 серпня, за два дні до смерті. Отрута була підсипана йому в їжу охоронцем Стефаном Грабе. За дві доби Клауберг помер. Того ж дня, але на дві години раніше, загинув у автомобільній катастрофі і сам Стефан Грабе. Незвичайне місто Кіль, розташоване навколо затоки Хорн, засноване між 1233 графом Адольфом четвертим, так нічого і не дізналося про ці дві загадкові смерті. Але разом із розсекреченими цими даними, вони з дружиною знайшли ще дещо. Це були матеріали із щоденників Карла Клауберга. Сучасні вчені констатували, що він не тільки випередив час у своїх експериментах, але й успішно застосував їх на практиці. Мало того, насіннєвою рідиною Гітлера запліднили не тільки Маргарет Гретль Браун, колишню коханкуГітлера та сестру дружини Гітлера Єви Браун, якій тоді було вже під сорок, але ще дванадцять жінок від вісімнадцяти до тридцяти років, які погодилися на експеримент добровільно. З тринадцяти запліднених нормально завагітніли лише сім, але троє немовлят померли недоношеними. Двоє дітей народилися без патологій, проте хлопчика з-поміж них не було. Гретль Браун, будучи вагітною, стала дружиною Курта Берлінгхоффа. На фотографіях того часу ніхто не бачив Гретля вагітною, але навіть у ті часи фотографи вміли творити чудеса. Дівчинку, яку народила Грети 20 квітня (а не 17 липня, як зазначено в офіційних документах) 1954 року, назвали Ангела. Це саме вона, у майбутньому, стане Ангелою Меркель. Дівчинку віддали на усиновлення прийомним батькам у сім'ю священика Хорста Каслера, де вона за всіма документами вважається досі третьою дитиною. Прізвище Меркель дісталося їй від першого чоловіка Ульріха.
Доля другої дитини залишилася невідомою.
Прочитавши все це, він та його дружина перенесли справжній шок. Дружина Михайла вирішила розкопати всю цю темну історію і зрадити її на суд громадськості.

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Алоїс Шикльгрубер народився 7 червня 1837 року у селі Штронез під Деллерсхаймом у сорокадворічної незаміжньої селянки Марії Ганни Шикльгрубер, яку безжально вигнав Соломон.
Дитина отримала прізвище своєї матері, тому що в документі про хрещення дитини поле з ім'ям батька не було заповнене, і стояла позначка «незаконнонароджена». Коли Алоїсу було вже 5 років, Марія Ганна Шикльгрубер вийшла заміж за підмайстри мірошника Йоганна Георга Гідлера. Під час реєстрації шлюбу Алоїс так і залишився з прізвищем матері та незакононародженим. Марія Ганна померла через п'ять років після заміжжя від виснаження у зв'язку із грудною водянкою. А Йоган Георг Гідлер помер через десять років після дружини 1857 року. Гітлером Алоїс став називатися тільки з 6 січня 1876, коли йому було вже 39 років, і він вперше підписався «Гітлер». Це прізвище стало у такому вигляді через помилку священика під час запису в «Книгу реєстрації народжень». У 40 років Алоїс відмовився від усіх контактів зі своїми родичами по матері Шикльгрубер і став остаточно Гітлером. Будучи одруженим на одній, Алоіз вступив у любовний зв'язок зі спокійною, м'якою Кларою Пельцль. У січні 1885 він одружився з нею, отримавши на це спеціальний дозвіл з Риму, оскільки нова дружина формально припадала йому близькою родичкою. Найближчими роками Клара народила двох хлопчиків та одну дівчинку, але всі вони померли. 20 квітня 1889 року у Клари народилася четверта дитина – Адольф.
Коли Адольф Гітлер виріс, він дізнався про своє справжнє походження. Тому, відразу після смерті своєї матері, він поїхав до столиці, де майже рік налагоджував зв'язки зі своїми знатними родичами, готуючи ґрунт для подальшого свого зростання на користь спільної справи родової династії. Саме тоді стала відома його приналежність до клану Ротшильдів.
Ставлячі на чільне місце споріднені узи масони, до яких належить рід Ротшильдів, завжди мали багато позашлюбних дітей. Ці діти зростали і виховувалися в прийомних сім'ях, та їх кревні родичі ніколи не забували про них і не випускали їх з поля зору. Ні Ротшильди, ні Рокфеллери були в цьому випадку винятками. На прикладі Білла Клінтона, що походить з роду Рокфеллерів, можна судити про те, що ці позашлюбні діти ставали дуже успішними в різних сферах своєї діяльності. Гітлер також мав незаконнонароджених дітей. Можна стверджувати, що деякі з них ще живі і продовжують його родову гілку.
Масони, до яких належать Ротшильди, дуже схильні до ідеї кревної спорідненості, тому цілком природно, що прагнучи світового панування, до влади був допущений Гітлер, який належав до одного з відгалужень відомої династії. Всім давно відомо, що представники цього, і ще кількох пологів, зуміли опанувати вплив у більшості сфер життя світової спільноти. Вже багато років вони займають провідні та керівні позиції у фінансах, у політиці, у засобах масової інформації, у галузі військової справи і навіть у королівських сім'ях. З надр цієї династії вийшли майже всі президенти Америки. Першим став Джордж Вашингтон ще у 18 столітті. А вже на рубежі 20 та 21 століть президентське крісло зайняв ще один представник клану – Джордж Буш. У результаті хитромудрих та жорстких інтриг усі члени сім'ї займають важливі, високі посади. Чи варто говорити, що світова бійня, що залучила до себе керовані ними країни, фінансувалася за рахунок коштів масонських братств на чолі з Ротшильдами. Не дивно, що організація, яка привела до управління країною Адольфа Гітлера, прагнула поставити біля керма лише лідера з династії.
«Поряд з іншими народами світу, євреї – це лише робоча худоба. Вони повинні працювати, щоб представники можновладців могли безперешкодно здійснювати глобальний контроль, охопивши весь світ і всюди поставивши своїх соратників, що належать до братства масонів», - так навчали Гітлера Ротшильди. Ротшильди і стали тією фінансовою силою, що стояла за спиною лідера нацистів. Представники цієї «юдейської» династії спочатку декламували заступництво людям єврейської національності, але, переслідуючи власні цілі, безсоромно використовували єврейський народ, зневажаючи його віру і відверто зневажаючи і знищуючи його.

РОЗДІЛ П'ЯТИЙ

Жанна того дня, 12 жовтня 2015 року, принесла додому свіжі матеріали у справі «Ангели Адольфівни Гітлер», як вона сама його називала. Повечерявши на « швидку руку», вони почали все це уважно вивчати. За вихідні нагромадилося багато матеріалу. Особливо здивувало одне запитання від журналістів різних країн: «Де ви знайшли розсекречені дані, на які посилаєтеся?» Жанна почала відправляти всім посилання електронною поштою, проте все відразу повідомляли нам про те, що посилання порожнє. Ми перевірили – точно, за посиланням матеріалу не було. Тоді ми почали шукати збережену копію у своїх закладках – теж нічого. Усі матеріали зникли. Жанна заспокоїла всіх, що вона встигла роздрукувати матеріал, тому завтра вона їх відсканує і відправить з офісу. З нами зв'язалися телефоном хлопці з однієї відомої організації хакерів. Вони теж просили їм надіслати копію та пояснили – як це зробити. Наприкінці розмови вони повідомили нам про те, що та інформація була в мережі лише 15 секунд, і це просто удача, що Жанна встигла її скопіювати та роздрукувати.
- Мабуть, люди Ангели теж не дрімають, якщо так оперативно спрацювали.
- Так, сказав Михайло, мені тільки не подобається, що зникла копія з пам'яті нашого комп'ютера. Це могли зробити тільки люди високого класу, а тому, напевно, все те, що ми з тобою робимо їм відомо, а це вже не зовсім добре. Гаразд, давай лягати.
Вранці, як завжди, Жанна взяла дитину і повезла її до школи. За кілька хвилин пролунав дзвінок:
- Мишко, у мене машина не заводиться.
Він вискочив надвір, оглянув машину і побачив калюжу біля бензобака.
- Ти вчора вдарялася десь? Я маю на увазі машину.
- Та я щодня десь ударяюся, особливо коли переїжджаю бордюр біля офісу, щоб припаркуватися.
- Ну, загалом, ти пробила бензобак і весь бензин виплив. Залишай ключі, я постараюся надвечір все зробити. Дитину встигаєш завести?
- Встигаю.
Вони побігли автобусом, а Мишко пішов переодягатися, щоб відвезти машину на СТО.
Автобуси – це гордість Ізраїлю! Ходять строго за розкладом, завжди в них тепло, а коли спекотно – прохолодно. Але головне: вони їздять швидко. Так що в містах багато хто і не користується своїми машинами, воліючи добиратися на роботу автобусами.
Жанна швидко відвела синочка до школи та побігла на зупинку. "Тепер потрібно їхати на 78 маршруті", - згадала вона. Чекати довелося не довго, і вона, заплативши за квиток, спокійно сіла біля вікна. На наступній зупинці увійшло багато людей, і вона, натиснувши на кнопку зупинки, почала пробиратися до виходу, щоб на наступній вийти. За спиною пролунав перший постріл. Вона обернулася і побачила розлючене обличчя терориста. Він уважно глянув на неї і прицільно вистрілив їй у голову. Падаючи, вона побачила, як другий терорист почав розмахувати ножем, ранячи людей, але його встиг застрелити поліцейський.
Загинуло троє людей, багато було поранено. У повідомлення світових агентств замайоріли повідомлення про теракт, в якому загинуло двоє людей. Тіло Жанни було відразу вивезено в невідомому напрямку. Михайло зміг щось дізнатися про неї лише за три дні. На четвертий день йому віддали тіло, і за три години її поховали. Жодних паперів, які везла його дружина, ні сумочки, ні телефону виявлено не було.
Пізніше знайомі журналісти з'ясували прізвища жертв теракту, але серед загиблих Жанна Фіртель, його дружина, не значилася. Невідомою залишилася доля другого терориста, який стріляв із пістолета. У вбитих він не значиться, а скрізь його називають просто терорист, якого так і досі ніхто не зміг знайти.

РОЗДІЛ ШОСТИЙ

Михайло вирішив таки закінчити статтю, яку вони з Жанною готували весь цей час. Вже не тому, що йому була потрібна правда, а лише тому, що за це вбили Жанну. Коли стаття була закінчена, у нього залишилося відчуття недомовленості, і він намагався знайти слова, яких не вистачало наприкінці. Для цього він ще раз її прочитав:
«Кайзер Вільгельм Другий привів Німеччину до руйнації у Першій світовій війні. Народжений з непрацюючою рукою, Кайзер Вільгельм був онуком Королеви Вікторії та батьком дядька сьогоднішньої Єлизавети Другої. Кайзер Вільгельм невипадково обрав Макса Варбурга головою секретної служби Німеччини. Варбурги та Ротшильди контролювали німецький Центробанк, який був заснований Майєром Ротшильдом. Поки вони фінансували Німеччину у першій світовій війні, їхній брат Пол Варбург допомагав фінансувати іншу сторону, продаючи військові бонди через банк Федерального Резерву. Друкарські верстатиВарбурга та Ротшильда працювали без зупинки на обох берегах Атлантики, випускаючи гроші смерті.
Переговори щодо Версальської угоди після Першої світової війни проходили в замку ще одного Ротшильда – Едмуна де Ротшильда. На переговорах був присутній з боку Америки Пол Варбург, а з боку Німеччини – його рідний брат Макс Варбург. Як забавно було б спостерігати за цією добре розіграною виставою, якби не одне «але»: У першій світовій війні, і в різних збройних конфліктах, що послідували за нею, брали участь близько 65 мільйонів солдатів, з більш ніж 30 країн світу. Число загиблих – близько 20 мільйонів людей. Війна принесла Ротшильдам близько 100 мільярдів доларів.
У своїй книзі «Уолт стріт і Гітлер» професор Ентоні Саттон надає документальні докази, що американські корпорації постачали гроші, паливо, машини та зброю, яка допомогла Гітлеру розпочати Другу світову війну. Поставляли вони і все також і Радянському Союзу, який її закінчив. Керували всім цим Ротшильди та Рокфеллери.
Батько Джорджа Буша та дідусь Буша молодшого постачали сировину та великі суми грошей у кредит гітлерівському Третьому Рейху. Вони фінансували організації Третього Рейху через свого німецького партнера Фріца Тайзена. Цей відомий нацистський промисловець написав книгу-визнання під назвою "Я платив Гітлеру".
Професор Саттон перераховує Рокфеллерів, Генрі Форда, Моргана, Ай Ті Ті та Дю Понс у списку постачальників німецької програми переозброєння. Чому єврейські промисловці-фінансисти допомагали такому монстру та антисеміту як Гітлер? Розгадка - у походження самого Гітлера.
Загальновідомо, що Гітлер дуже намагався приховати походження своєї сім'ї. Навіть організував убивство австрійського Канцлера Долгуса, котрий займався розслідуванням родини Гітлера. Результат розслідування Долгуса зараз у руках британської розвідки. Там також розказано і показано, що бабуся Гітлера Марія Ганна Шикльгрубер працювала у Відні служницею в будинку Соломона Ротшильда. Ця інформація взята з її картки обов'язкової реєстрації. Там говориться, що Соломон був відомий як великий бабник. Коли вагітність Марії Анни Шикльгрубер була виявлена, її звільнили. Отже, тепер відомо всім, що Адольф Гітлер - онук Соломона Ротшильда. Відомий він як найзліша людина в історії. Але ще темніша особистість - люди, які дали йому владу та фінансували другу світову війну – династія Ротшильдів! Це саме вони багаторазово збільшили свої статки на війні, і в будь-якому кривавому епізоді війни – їхня вина. Вина у тому, що у війну було втягнуто 61 державу світу із загальним населенням близько 1.7 мільярда людей. Близько 70 мільйонів людей загинуло. Друга світова війна принесла Ротшильдам кілька трильйонів доларів, що дозволило їм контролювати більше половини світової економіки.
Єврейська історія була написана євреями, які кажуть, що євреї – це обраний Богом народ. Біблійне передбачення каже, що одного разу вони будуть правити миром із храму в Єрусалимі і Цар Царів буде нащадком Царя Давида та Царя Соломона з Ізраїлю.
Ротшильд, компанії якого фінансували Гітлера та концентраційні табори, перетворив жертв Голокосту на гнобителів. За оцінками Саймона Шама, Ротшильду належить вісімдесят відсотків землі Ізраїлю. Навіть на прапорі Ізраїлю зображено піктограму з родинного герба Ротшильдів. Піктограма має шість вершин, шість трикутників та шість сторін у центральній піктограмі. Номер 666 відповідає біблійному передбаченню апокаліптичної третьої світової війни.
То хіба випадково зараз, коли історія найкривавіших двох воєн посилено стирається з пам'яті людей, і переписується історія, на чолі Німеччини опинилася Ангела Доротея Адольфівна Шикельгрубер – Ротшильд? Може час зробити висновки і вказати на двері тим, у кого сверблять руки розв'язати Третю світову війну, в якій не буде переможців? Або знову підемо вбивати один одного під вигаданими гаслами та псевдопатріотичними закликами на радість Ротшильдам, Рокфеллерам, Морганам та іншим «власникам планети Земля» – як вони себе називають? Хоча в жодному сучасному журналі «Форбс» немає прізвищ найбагатших людей планети, які згадувалися вище, практично все на цій Землі належить їм. В інформаційному полі світу про них теж пишуть дуже мало. Одного разу один із Ротшильдів на чергове запитання журналіста про те, чому про них так мало пишуть у пресі, сказав: «У світі не залишилося незалежних ЗМІ. Всі вони куплені нами чи нашими партнерами. Може, мені не треба Вам далі пояснювати, чому про нас вони мовчать?»
Вже настав ранок. Пора було будити сина до школи. Михайло підійшов до нього і дуже ніжно погладив його по голові.
- Мама? - Вирвалося у дитини уві сні.
Сльози ринули з його очей, і він швидко пішов у ванну. Коли повернувся, син уже одягався.
- Доброго ранку, тату!
- Добро ранок!
- Я вже не пам'ятаю, чим закінчилась твоя вчорашня казка?
- Тим, що добро перемогло зло, бо інакше не може бути.
- І всі житимуть довго та щасливо?
- Так, синку, Бог не може допустити, щоб у світі було стільки страждань та горя. Всім віддасться за заслуги і буде вічний мир і спокій у душі кожного з нас.
Вимовляючи це, він шалено цього захотів, і віра в це зародила у його душі надію, що саме так усе й буде.

Офіційна історія є просто покривалом для приховування правди того, що трапилося насправді. Коли покривало піднято - знову і знову ми бачимо, що офіційна версія не просто не правдива, а часто на всі 100% неправильна.

Візьміть Ротшильдів. Цей родовід був спочатку відомий крім інших імен, як Бауери - одна з найбільш поганої слави родоводів чорного окультизму середньовічної Німеччини. Вона стала відома як Ротшильди (червоного-щита або рот-шильд на німецькою мовою) у 18-му столітті, коли Майєр Амсшель Ротшильд заснував фінансову династію у Франкфурті, працюючи в союзі з Ілумінаті-Домом Гесса та інших. Вони взяли своє ім'я від червоного щита, або гексаграми-зірки Давида на фронтоні своєї будівлі у Франкфурті. «Зірка Давида» або «Друк Соломона» є давнім езотеричним символом, який став асоціюватися з єврейським народом тільки після того, як Ротшильди прийняли її самі. Вона абсолютно не має жодного зв'язку з Давидом або Соломоном, як це підтверджують єврейські історичні джерела. Ротшильди є одним з найголовніших родоводів Ілумінаті на планеті, і вони є рептилями-перевертнями. Гай де Ротшильд Французького Дому очолює сьогодні родовід династію. Він є одним із найбільш гротескних представників травмо-базованого контролю свідомості, і насправді найвищою його особою, відповідно до багатьох тих, кому довелося перенести безжальні страждання від його тортур. Гай де Ротшильд персонально відповідає за тортури та смерть мільйонів дітей та дорослих або прямо, або через тих, кого він контролює. Він керує сатаністськими ритуалами, як це робили кровники завжди, і лише одному «богу» відомо, з якою кількістю людських жертвоприношень він був пов'язаний. Якщо те, що я зараз говорю, є неправдою – Гай де Ротшильд – тоді подайте на мене до суду, і нехай самі за себе говорять свідчення. Ви є мультимільярдером, і ви контролюєте суди та медіа. У порівнянні з вами я – ніщо. Тож там зі мною розправляться. Тож давайте, містере Ротшильде, візьмемося за вас. Винесемо ці заяви на громадський суд і нехай вас і мене побачать на суді свідків. Зробіть мені свято.

Я вже можу чути крики тих, хто зібрався з осудом мене як «антисеміту», бо Ротшильд заявляє про себе як про єврея. Організації на кшталт «Ліги Антикльовіти» та «Бнай Бріт» докладають завзяті зусилля з таврування мене таким чином за викриття Ротшильдів, і заборону говорити публічно. Смішно, що обидві організації були створені і продовжують фінансуватися Ротшильдами. «Бнай Бріт» навіть називається підходяще: «Сини Альянсу», і була заснована Ротшильдами в 1843 як розвідувальна, а також для зняття звинувачень і знищення законослухняних дослідників тавруванням їх як «антисемітів». Багато з її ораторів підтримували рабство під час американської Громадянської війни, а сьогодні намагаються засуджувати деяких чорних лідерів як «антисемітів» або «расистів». Щороку «Ліга Антикльовет» присуджує свій «Смолоскип Свободи» (класичний символ Ілумінаті) особі, яка, на її переконання, послужила їй найбільше. Одного разу вони присудили її Моррісу Далітцу, близькому другові відомого кримінального синдикату Меєр Ланські, який тероризував Америку. Відмінний вибір.

Зрозуміло, що почуття, що роздмухує вогонь засудження кожного, засудженого як «антисеміт», сьогодні має своєю основою погане переслідування єврейського народу нацистами Адольфа Гітлера. Розкрити чи поставити під сумнів діяльність Ротшильдів чи ще якогось єврея чи організації має називатися «нацизм». Як же дивно тому, що я надав документи в «…І Правда Може Зробити Тебе Вільним» та «Величезному Секреті», поряд з іншими нескінченно-багатьма дослідниками та вченими, що підтверджують те, що Адольф Гітлер і нацисти були створені та фондовані. Ротшильди. Це вони привели Гітлера до влади через секретні товариства в Німеччині, такі як «Суспільство Тулій» та «Суспільство Брил», які були створені ними за допомогою їхньої німецької мережі; це були Ротшильди - хто фінансував Гітлера через "Бенк оф Інгленд" та інші британські та американські джерела на кшталт "Кюн, Лейб" банку, який також фінансував і російську революцію. Самим серцем військової машини Гітлера був хімічний гігант. G. Farben». Його американська філія контролювалася Ротшильдами через їхніх лакеїв Вартбургів. Пол Вартбург, який маніпулював до існування приватний «центральний банк» Америки – «Федерал Резерв» у 1913 році – перебував у Раді Директорів американського «Ай Джі». Насправді, «Ай Джі Фарбен» Гітлера, який керував рабським трудовим табором в Освенцимі, був фактично підрозділом «Стандард Ойл», що офіційно належить Рокфеллерам, а по правді - вся імперія Рокфеллерів була фінансована до свого існування. Ротшильди, серед інших. Дивіться «… І Правда Зробить Тебе Вільним» та «Найбільший Секрет» про докладну передісторію та інші аспекти цього. Ротшильди володіли також німецькими агентствами новин під час обох світових воєн, і контролювали таким чином потік «інформації» німцям та решті світу. Між іншим, коли союзні війська увійшли до Німеччини, вони побачили, що заводи «Ай Джі Фарбен» – саме серце військової машини Гітлера – не були пошкоджені масовими бомбардуваннями, як і заводи Форда – ще одного прихильника Гітлера. Усі заводи по сусідству було знищено бомбовими рейдами.

Таким чином, силою за спиною Адольфа Гітлера як представника Ілумінаті був Дім Ротшильда - цей єврейський родовід, який заявляє про підтримку та захист єврейської віри та народу. Насправді вони використовують і огидно ґвалтують єврейський народ для своїх власних жахливих цілей. Ротшильди, як і взагалі Ілумінаті, поводяться з масами єврейського народу вкрай зневажливо. Вони є - як і решта земного населення - просто худобою, яка буде використана для просування плану світового контролю і панування мережею родовідів, що взаємно схрещуються, просочених рептильним генетичним кодом, відомим дослідникам як Ілумінаті. І насправді - Ілумінаті так схиблені на родоводі через цей рептильний генетичний код, що неможливо було б такого уявити, щоб хтось подібно до Гітлера прийшов до влади в цих життєво важливих для Ілумінаті обставинах, якби він сам не належав до рептильним родоводом. Але зачекайте, адже Гітлер не може бути таким же родоводом, як, скажімо, Ротшильд. Тому що, як ми все це знаємо - Ротшильди є захисниками єврейського народу, який Гітлер знищував нарівні з комуністами та циганами, та й іншими, хто протистояв йому, чи яких він хотів винищити. Ротшильди є євреями, вони б ніколи не вчинили так.

Ах, невже насправді?

Гітлер як отримував підтримку Ротшильдов а, як передбачається у книзі психоаналітика Вальтера Лангера «Розум Гітлера» - він і сам міг бути Ротшильдом.

Це відкриття чудово узгоджується з діями Ротшильдів та інших Ілумінаті-родово-слівних у Німеччині, які привели до влади Гітлера, як диктатора нації. Він був також підтриманий британською королівською сім'єю - Будинком Віндзорів (а насправді - німецьким Будинком Сакс-Кобурга-Гота), і до них входив британський королівський «герой війни» лорд Монбаттен - Ротшильд і сатаніст. Фундаментальні зв'язки між британськими королівськими кровами та нацистами ще доведеться розкрити - і це відбудеться. Коли ця книга вже прямувала на принтери, я поговорив з дослідником, який пов'язує Гітлера безпосередньо з англійською королівською сім'єю. Їхні королівські родичі в Німеччині, про які ви б ніколи не подумали, що вони можуть підтримати хлопця «з вулиці» на зразок Гітлера – були серед його найзахопленіших прихильників. Але, звичайно, вони знали, хто він такий насправді. Лангер пише:

«Батько Адольфа Алоїс Гітлер був незаконним сином Марії Ганна Шикльгрубер. Передбачалося взагалі те, що батьком Алоїса Гітлера (Шикльгрубера) був Йоганн Георг Хайдлер. Існують люди, які серйозно сумніваються в тому, що Йоганн Георг Хайдлер був батьком Алоїза ... (австрійський документ чомусь) підготовлений, що підтверджує те, що Марія Анна Шикльгрубер на момент зачаття проживала у Відні. В цей час вона була служницею в баронському будинку Ротшильда. Як тільки в сім'ї розкрилася її вагітність - вона була відправлена ​​назад додому. де й народився Алоїс».

Ця інформація Лангера походить від офіцера гестапо високого рівня - Хансьюрген Келера, і була опублікована в 1940 році під назвою «Всередині Гестапо». Келер пише про розслідування минулого Гітлера, проведене австрійським канцлером Дольфус у сімейному архіві Гітлера. Келер бачив копії документів, які були дані йому Хейдріком – великою людиною у нацистській секретній службі. Папка, сказав він, «викликала такий переполох у світі, як ніяка інша» («Всередині Гестапо», с.143). Він також сказав, що:

«…Друга пачка у блакитній папці містила документи, зібрані Дольфусом. Невисокої фігури, але великого серця канцлер Австрії мав знати, що за допомогою такої персональної папки він міг би перевірити Гітлера… Його завдання не було важким; як правитель Австрії, він легко міг розшукати особисті дані та дані сім'ї Адольфа Гітлера, який народився на австрійській землі. За допомогою оригіналів свідоцтв про народження, реєстраційних карток у поліції, протоколів тощо, що містяться в папці – австрійському канцлеру вдалося поєднати воєдино різні частини пазла, створивши більш-менш логічну їх спільність.

Маленька дівчинка-служниця. (бабуся Гітлера). приїхала до Відня і стала домашньою служницею, працюючи здебільшого в багатих сім'ях. Але їй не пощастило: спокушена, вона мала виношувати дитину. Вона повернулася додому до свого села для самітництва. Але де ж служила ця маленька служниця у Відні? З'ясувати це було великою проблемою. З раннього часу у Відні було встановлено практику примусової реєстрації в поліції. Служниці та їхні наймачі піддавалися великим штрафам за зневагу до цього обов'язку. Канцлеру Дольфусу вдалося знайти реєстраційну картку. Маленька невинна діва була служницею в особняку Ротшильдів. і невідомий дід Гітлера мав би знайдений у цьому величному будинку. Папка Дольфуса на цьому висновку закінчилася».

Чи не була пов'язана рішучість Гітлера захопити Австрію з бажанням знищити сліди його спадщини? Кореспондент мого вебсайту, який інтенсивно розслідував це питання, пише:

«Мені здається, що Гітлер знав про своє коріння задовго до свого канцлерства. Як і його батько до нього, коли справи пішли погано, Гітлер повернувся до Відня. Батько Гітлера залишив своє село в ранньому віцішукати щастя у Відні. Ставши сиротою після смерті своєї матері у грудні 1907 року, він виїхав у Відень невдовзі після похорону. Там він «випадає» з поля зору десять місяців! Що трапилося з ним за ці десять місяців у Вірі – повна таємниця, через завісу історії якої не пробивається світло. Зараз, коли встановлено, що Гітлер був Ротшильдом - вже стає зрозумілим, що він та його двоюрідні брати та сестри були тоді ознайомлені один з одним, і його потенціал у майбутніх сімейних зусиллях зріс».

Ротшильди та Ілумінаті взагалі виробляють багато своїх нащадків поза подружнім ложем у своїх секретних програмах з розмноження, і ці їхні діти виховуються під різними іменами та іншими батьками. Філіп Юджін де Ротшильд, який заявляє себе як про одного з таких нащадків, говорить про те, що сімейство Ротшильдів виробило сотні тисяч своїх неофіційних дітей для розміщення на посади влади під різними іменами. Знаю, що це виглядає фантастичною цифрою, але більша частина їх виробляється за допомогою банків сперми Ілумінаті та штучне запліднення. Як і Білл Клінтон, який майже напевно є Рокфеллером – ці «прості діти із звичайним минулим» стають надзвичайно успішними у обраній ними області. Гітлер теж мав би зробити своїх неофіційних дітей для підтримки родоводу, і, напевно, такі люди сьогодні живуть. То який же Ротшильд був дідом Гітлера? Алоїз, батько Гітлера, був народжений у 1837 році в той період, коли Соломон Майєр був єдиним з Ротшильдів, який проживав у Віденському особняку. Навіть його дружина не жила тоді там, бо їхній шлюб не був вдалим, і вона залишалася у Франкфурті. Їхній син Ансельм Соломон провів більшу частину свого самостійного життя в Парижі та Франкфурті, далеко від Відня та свого батька. Таким чином, Соломон Майєр Ротшильд, який проживав поодинці у Віденському особняку, де працювала служницею бабуся Гітлера - є першим і найімовірнішим кандидатом. І Герман фон Гольдшмідт, син старшого клерка Соломона Майєра, написав книгу, опубліковану в 1917 році і говорила про Соломона:

«… до 1840 року він розвинув у собі якийсь невтомний ентузіазм щодо молодих дівчат», і «У нього спостерігалася якась розпусна пристрасть до дуже молодих дівчат, його пригоди з якими мали замовчуватися поліцією».

Бабуся Гітлера була молодою дівчиною, яка працювала з ним під одним дахом, і, напевно, була об'єктом бажання Соломона. І саме працюючи там вона стала вагітною. Її онук став канцлером Німеччини, фондований Ротшильдами, і він розпочав Другу Світову війну, яка була така важлива для програми Ротшильдів-Ілумінаті. Ілумінаті одержимі постановкою своїх кровників у владу у всіх «сторонах» конфлікту, і Ротшильди є їх найважливішим родоводом. І це все може бути збігом? Це скупчення свідчень показує нам ясно: Гітлер був Ротшильдом!

Друга Світова війна була неймовірно результативною для плану Ілумінаті щодо світового панування. Вона призвела до вибухової хвилі у створенні світових централізованих інститутів на кшталт ООН та Європейського Співтовариства, а зараз – Союзу, та багатьох інших у фінансовій галузі, бізнесі та збройних силах. Точно з тим, чого вони домагалися. Вона також призвела країни до непосильного тягаря боргів за кредити, надані всім сторонам. Ротшильди та Ілумінаті. Ротшильди давно мали намір створити особисту свободу для себе та Ілумінаті в Палестині, і цей план полягав у маніпулюванні єврейським народом для поселення на землях своєї «батьківщини». Чарльз Тейз Рассел, що належить рептильному родоводу Расселів Ілумінаті, був людиною, яка заснувала «Товариство Сторожової Башти», більше відомої як Свідки Єгови. Він був сатаністом, педофілом (за словами його дружини) і найімовірніше - Ілумінаті. Його нова релігія (культ контролю свідомості) була спонсорована Ротшильдами і він був їх другом, як і засновники Мормонства - також фондовані Ротшильдами за допомогою Кюна, Лейба та компанії. Рассел і засновники Мормонства були всі фрімасонами і родоводом Меровінгів. У1880 році Чарльз Тейз Рассел, цей друг Ротшильдів, пророкував, що євреї повернутися на свою рідну землю . Це було єдиним прогнозом, що виповнилося, коли-небудь виданим Расселом. Він написав Ротшильдам слова зізнання за їхні зусилля щодо встановлення єврейської батьківщини в Палестині. Потім, в 1917 році, прийшла ця знаменита Балфорська Декларація, коли британський міністр закордонних справ Балфор заявив від імені свого уряду, що вони підтримують створення єврейської держави в Палестині. Тепер, почувши цей вислів – Балфорська декларація – у вас з'являється відчуття, що це була якась заява громадської думки. Зовсім негаразд. Балфорською декларацією був лист лорда Балфора. лорду Лайонелу Вальтер Ротшильд. Дослідники кажуть, що лист насправді був написаний самим лордом Ротшильдом та його службовцем, банкіром Альфредом Мілнером. Як вам таке. Одне з найважливіших секретних товариств у 20-му столітті називається «Круглий Стіл». Воно розташоване у Британії зі своїми філіями у всьому світі. Це був «Круглий Стіл», який остаточно організував мережу Більдерберг-Групи (Bil), Раду Іноземних Відносин (CFR), Тристоронню Комісію та королівський Інститут Міжнародних Справ. Як чарівно, що лорд Балфор був членом внутрішнього кола "Круглого Столу", Альфред Мільнер був його офіційним лідером після смерті Сесіл Родес, і що "Круглий Стіл" фінансувався. лордом Лайонелом Вальтер Ротшильдом. Саме ці троє пов'язані із Балфорською Декларацією 1917 року. Двома роками пізніше, в 1919 - пройшла Версальська Мирна Конференція в передмісті Парижа, де еліта «Круглого Столу» з Британії та США, люди на зразок Альфреда Мілнера, Едварда Манделя Хауса та Бернарда Баруха були призначені представляти свої країни у зустрічах, які вирішували змінити світ у результаті війни, ними ж і створеною. Вони вирішили накласти непосильні репарації Німеччину, забезпечуючи в такий спосіб колапс повоєнної Веймарської республіки серед неймовірного економічного колапсу. Це створило ті обставини, що привели «Ротшильда» Гітлера до влади. У той же час у Парижі ті самі «Круглого Столу» Ілумінаті зустрілися в готелі «Маджестик» для початку процесу створення мережі Більдерберг-CFR-RIIA-TC. Вони також вирішили у Версалі, що тепер усі вони підтримують створення єврейської батьківщини у Палестині. Як я показую у своїх книгах, кожен з них був або родоводом Ротшильдів, або контролювався цією сім'єю. Американський президент Вудро Вільсон був «рекомендований» у Версалі полковником Хаузе та Бернардом Барухом (обидва клони Ротшильда та лідери «Круглого Столу» в США); британський Прем'єр-міністр Ллойд Джордж був «рекомендований» Альфредом Мільнером – працівником Ротшильда та лідером «Круглого Столу» та сером Філіпом Сассоном – прямим нащадком Майєра Амсшеля Ротшильда, засновника династії; французький лідер Джордж Клеменсо був «рекомендований» своїм міністром Внутрішніх Справ Джорджем Манделом, справжнім ім'ям якого є Джероб Ротшильд. Хто, на вашу думку, приймав там рішення? Але було ще й продовження. В американській делегації були також брати Далласи: Джон Фостер Даллас, який стане держсекретарем США, та Аллен Даллас – хто стане керівником нового ЦРУ після Другої Світової війни. Брати Даллас належали до кровників, і пізніше стали прихильниками Гітлера. Вони були службовцями Ротшильдів у "Кюн-Лейб і Компані", а також були пов'язані з убивством Джона Ф. Кеннеді. Аллен Даллас був у складі «Комісії Воррена», що займалася «розслідуванням» вбивства. Американську делегацію у Версалі було представлено контрольованим Ротшильдом Полом Варбургом від компанії «Кюн-Лейб.» та американської дочірньої компанії I.G.Farben, тоді як німецька делегація включала його брата Макса Варбурга, який стане банкіром Гітлера! Їх приймали у Франції на час «мирної» конференції. барон Едмонд де Ротшильд - лідируюча сила свого часу, який «пресував» створення єврейської держави Ізраїль. Дивіться подробиці у «… І Правда Зробить Тебе Вільним». Ротшильди завжди були справжньою силою, що стояла за сіоністським рухом. «Сіон» - це Сонце, звідси і походить назва елітного секретного суспільства від родоводу Меровінгів «Сіонський Пріорат». Всупереч розумінню багатьох людей, Сіонізм не є єврейським народом. Багато євреїв не є сіоністами, а багато не-євреїв є ними. Сіонізм є політичним рухом, а не расою. Говорити, що Сіонізм є єврейський народ те саме, що сказати, що Демократична партія - це американський народ. Євреям, які протистоять сіонізму, проте доводиться нелегко. Тепер, маніпулювавши свій уряд-маріонеток для підтримки свого плану для особистої вотчини на Середньому Сході, Ротшильди розпочали процес заселення єврейського народу в Палестині. Як завжди, вони поводилися зі своїми з презирством. Зустрінемось знову з бароном Едмондом - «батьком Ізраїлю», який помер у 1934 році і людиною, яка приймала у себе Версальську «мирну» делегацію. Едмонд походив із французького будинку, як і Гай Ротшильд та барон Філіп де Ротшильд. Едмонд фактично почав заселення євреїв у Палестині ще у 1880-х роках (коли Чарльз Тейз Рассел зробив своє передбачення). Він фінансував російських євреїв для організації поселень у Палестині, але це не мало нічого спільного з їхньою свободою на народження, це служило просуванню їхнього плану Ротшильда-Ілумінаті. Едмонд фінансував створення ферм та заводів, і всю операцію проводив з «вогнем та мечем». Єврейським фермерам було сказано, що слід вирощувати, і незабаром їм дали зрозуміти, хто за все відповідає, якщо вони наважувалися заперечувати розпорядження. У 1901 році ці євреї поскаржилися Ротшильду про подібне диктаторство над їхніми поселеннями або «Ішув». Вони спитали його:

«…якщо Ви хочете врятувати Ішув, перш за все приберіть руки геть від них, і…раз і назавжди дозвольте колоністам мати можливість правити самим те, що вимагає виправити».

Барон Ротшильд відповів:

Я створив Ішув, я один. Тому жодна людина – ні колоніст, і жодна організація не має права втручатися у мої плани».

В одному реченні ви маєте справжнє відношення Ротшильдів до єврейського народу, та й взагалі - до всього людства. Ротшильди не є євреями, вони є родоводом з рептильним генетичним кодом, що ховаються за єврейським народом і використовують його як екран і засоби досягнення мети. Відповідно до книги Саймона Шама «Два Ротшильди і Земля Ізраїлю», Ротшильди придбали 80% землі Ізраїлю. Едмонд Ротшильд тісно працював із Теодором Херзлем, який є засновником Сіонізму – політичного руху, створеного для становлення єврейської батьківщини в Палестині. Ротшильд був силою за Хаймом Вайсманом, іншого лідера сіонізму. Як сказав Ротшильд Вайсманові:

«Без мене Сіонізм ніколи не досяг успіху, але без Сіонізму моя робота б омертвіла».

Тепер, зі зростанням фінансування Ротшильдами єврейських поселень у Палестині, та з їхніми агентами в урядах, які офіційно підтримують їхні плани для Ротшильда, вибачте – єврейській батьківщині, вони потребували каталізатора, який знищив би протести арабів про захоплення їхньої країни. Цим каталізатором стало жахливе поводження з євреями в Німеччині та в країнах, захоплених фінансованих Ротшильдами нацистами та своїм особистим Ротшильдом на ім'я Адольф Гітлер. Хвиля відрази до нацистських концентраційних таборів дала життєво важливу і врешті-решт вирішальну силу до здійснення програми Ротшильдів. Це вони організували єврейські терористичні операції подібно до «Штерн Ганг» та «Іргун», що створили хаос і вбивства для приведення до існування держави Ротшильда (Ізраїль) у 1948 році. Ці терористичні групи, які влаштовували різанину єврейському народу з однаковим ентузіазмом, очолювали ті ж люди, хто пізніше очолили новий Ізраїль... люди на кшталт Менахема Бегіна, Давида Бен-Гуріона, Іцхака Рабіна та Іцхака Шаміра. Це були контрольовані Ротшильдом сіоністські банди, що вбили міжнародного посередника Конт Бернадотте 17 вересня 1948 року, мабуть тому, що він збирався представити нову Резолюцію щодо врегулювання для ООН. І Ротшильди не були задоволені заподіянням невимовних страждань єврейському народу від нацистів, вони ще й вкрали їхні цінності після закінчення війни, так само, як вкрали російські цінності під час революції, профінансованої ними. На початку 1998 року, під час мого туру Південною Африкою я зустрівся з Вінні Ман-дела, яка прийшла на мої бесіди в Йоханесбурзі, і пізніше я мав особисту зустріч з П. В. Бота - президентом ПАР під час апартеїду у 1980-х . Запрошення надійшло зовсім для мене несподівано, коли я був зі своєю лекцією всього за кілька миль від його Будинку для літніх людей. Ми проговорили півтори години про маніпуляції Південною Африкою, і невдовзі вже спливли імена на кшталт Генрі Кісінджера, лорда Каррінгтона та Ротшильдів. «У мене були дивні угоди з англійськими Ротшильдами в Кейптауні, коли я ще був президентом», - сказав він і почав розповідати мені історію, яка описала Ротшильдів просто чудово. Він сказав, що вони попросили зустрічі з ним та його міністром Іноземних Справ, підставною особою Ілумінаті Піко Бота. На цій зустрічі, сказав він, Ротшильди сказали йому, що на рахунках у швейцарському банку є величезні багатства, які одного разу належали німецьким євреям, і вони готові до інвестування в Південну Африку, якщо домовимося про процентні ставки. Це було те багатство, що було вкрадено у німецьких євреїв, які постраждали від нацистів, що стало надбанням гласності і великого скандалув останні роки. Ротшильди зробили на них статки з часів війни! Бота сказав мені, що він відмовився взяти гроші, але Пік Бота залишив зустріч з Ротшильдами, і він не впевнений у тому, що вони не дійшли якоїсь угоди.

Перехоплює подих. Але світ – не те, що ми про нього думаємо. До сьогодні Ротшильди продовжують контролювати державу Ізраїль, яка має символ їхньої родини на своєму прапорі. Це вони використовують цю країну та її народ – арабів та євреїв – для підтримки конфлікту. Це включає громадянську війну в межах кордонів і в оточенні арабських країн, які дозволили Ілумінаті-Ротшильдам контролювати їх так звану «Кризову Дугу» на Середньому Сході за допомогою «розділяти, панувати і завойовувати». Це дозволило їм принаймні контролювати нафтовидобувні країни з початком війни, коли нафта виявилася справді дуже корисною.

Будь ласка, люди Ізраїлю та світу, погляньте на це. Вас стравлюють з неєврейським народом і навпаки. Ви і всі ми, хто переймається своїми дітьми і свободою у світі - повинні об'єднатися і сконцентруватися на силі, яка маніпулює нашими расами. Страх один одному і «розділяй і владарюй» завжди були головними основними інструментами диктаторів. І я кажу арабським народам: ніколи, ніколи, ніколи Ротшильди та Ілумінаті не контролюють лише одну сторону конфлікту. Якщо вони це не зроблять – їм буде невідомий кінцевий результат гри, а це не їхній спосіб вести гру. Отже, ми знаємо, хто контролює єврейське лідерство в Ізраїлі – Ротшильди. Хто у такому разі контролює Ясера Арафата? Ті ж люди, припускаю, що контролюють Менахема Бегіна Ізраїлю та президента Анвара Садата в Єгипті під час «мирної угоди» за допомогою адміністрації Джиммі Картера, яку контролює Рокфеллери. Що зроблено - те зроблено, і народ Ізраїлю та Палестини мають працювати разом у гармонії та у взаємній повазі. Не існує іншого шляху, крім великих смертей, страждань і конфлікту - точно з тим, чого бажають Ротшильди та Ілумінаті. Для Ізраїлю вони приготували свої жахливі плани, в яких усі сторони страждатимуть, як і їх план щодо мечеті Храму Гори. Люди Ізраїлю та світу! Не важливо, якої ви раси, кольору чи релігійних переконань. Свобода всіх нас перебуває під загрозою, і поки ми розділені зведеними расовими та релігійними стінами – ця свобода приречена.

своєму інтерв'ю Центральному ТФ у травні 2012 року експерт-криміналіст із Самари Антон Колмиков стверджує, що в Мавзолеї взагалі лежить зовсім не Володимир Ілліч Ленін. Більше того, такої людини ніколи не існувало.

У своїй недавній статті я показав, що з історією у нас все не так вже й гладко. Вона наповнена вигаданими персонажами. Зокрема, Генрі Морган і Петро I - це лише герої релігійних казок, Візантія - це книжкова вигадка, і фальсифікація історії давно вже набула масштабів пандемії. Сильні світу цього, всілякі загарбники та окупанти, щоразу змінювали історію захопленої країни так само, як злочинці змінюють свої імена після чергового злочину.

Вдаримо експертизою з Леніна

Провівши вивчення особистості «вічно живого ідеолога революції», заступник начальника ЦНЕАТ Самари Колмиков дійшов висновку, що маємо справу з найбільшою фальсифікацією. На його думку, сценарій афери написано у США.

Це так і залишилося б газетною сенсацією, але поступово почали з'являтися докази – не лише ленінської долі, а й фальсифікацій серйознішого масштабу.

Отже, «2010 року мене, як головного фахівця в Самарській області з судової експертизи, запросили до Москви на конференцію "Холодна війна" з лекцією зі стрілецької зброї та історії озброєння, - розповідає Колмиков кореспондентові. - У процесі підготовки я почав серйозно вивчати політичну ситуацію у світі на початку XX століття, порушив документи, іноземні газети. І виявив просто обурливу та явну фальсифікацію. Те, що відбувалося в той період, не відповідає тому, що розповідають нам по телевізору та в школі. Свої висновки я виклав історикам на конференції, відкрито оголосивши, що 1917 року США захопили Росію».

Казковий роман Романових

На перший погляд, заява експерта видається неможливою. Але давайте проведемо деякі свої дослідження та паралелі.

Перша паралель. Експерт сказав, що вивчав газети початку 20 століття. І у зв'язку з цим дуже до речі виглядає пожежа в бібліотеці ІНІОН, що відбулася у січні 2015 року. У цьому полум'ї згоріли саме газети і вся періодика вказаного періоду. Збіг?

Друга паралель. У 1914 році Романови створили Федеральну резервну систему (ФРС), яка протягом 100 років (до 2014 року) друкувала долари для США, а Штати, у свою чергу, перепродавали долари усьому світу. І тепер у результаті цієї махінації ФРС заборгувала Росії та Китаю понад 1000 тонн золота. Через припинення діяльності ФРС розгорілася Третя світова війна, в ході якої Путін зливає долар каналізацію.

Третя паралель. Саме 1917 року загарбники взяли почали офіційно носити прізвище Романови - і за законами Тимчасового уряду, а потім і в еміграції. З цього моменту практично всі члени будинку, що царював, стали раптом Романовими. Це прізвисько утворене від назви жанру поетичного твору XII століття про похід лицаря-завойовника на чужу країну - роману. Тобто Романови – буквально «герої лицарського роману», казки.

Четверта паралель. У січні - лютому 1918 року, тобто відразу після революції, більшовики перевели Росію з юліанського календаря на григоріанський. Нагадаємо, григоріанський календар – твір Риму. Він був запроваджений папою римським Григорієм XIII у 1582 році. Паралель перекладу Росії романський календар і поява прізвища «Романови» очевидна.

Що ж до 1582 року, то й тут є важлива паралель. Цього року вперше було запроваджено романський (григоріанський) календар, і саме цей рік став останнім рокомжиття царя Івана Грозного. Очевидно, смерть Грозного і початок Романівського роду - це не більше, ніж зміна календарних обчислень все в тому ж рицарському романі.

Романові невмирущі

Тому й не треба дивуватися з того, що «російського» царя, який щойно придбав прізвище Романов, більшовики тут же й розстріляли. Точніше сказали, що розстріляли. Насправді, царська сім'я залишилася живою, і, більше того, саме вона всі роки і управляла - спочатку СРСР, а потім і Росією.

Модний сьогодні прокурор Криму Наталія Поклонська офіційно заявила, що юридично ніякого зречення Романових не було. Тобто їхнє право на російський престол, нібито, зберігається.

Є, наприклад, публікації, в яких викладається версія, яка стверджує, що пасинка Романових Бориса Нємцова стратили на мосту за хибні похорони царя Миколи II. З Романових походить і Олексій Кудрін, керуючий ФРС у Росії, якому безкарно можна спробувати держперевороту.

Окупація Росії силами США

Повернемось до інтерв'ю експерта Колмикова. Роблячи свої висновки, він спирається на документи. Зокрема, експерт говорить «про публікації в Нью-Йорк Таймс» з 1900 по 1922 рік. У першому інтерв'ю Тимчасового уряду від 20 березня 1917 року йдеться про те, що в Росії тепер можуть керувати євреї! Все відкритим текстом.

Ось із зарубіжної преси: ПЕТРОГРАД, 20 березня 1917 р. «Ніщо тепер не стоїть на шляху нового комерційної угодиміж Росією та США, - сказав новий міністр закордонних справ, професор Пол Міляков, в ексклюзивному інтерв'ю "Associated Press". - Я думаю, що Сполучені Штати прагнуть відновлення старих комерційних відносин і для видалення всіх перешкод, і для управління тут євреями. Тепер, здається, немає жодних перешкод до цього. Деталі такої домовленості, проте, що неспроможні нині бути заявлені; їх треба залишити на майбутнє».

Про які такі комерційні домовленості пише газета? А ось про які. У своєму романі «Кувирок Місяця» я показав, як уцілілий царевич Олексій перетворився на Олексія Косигіна, який вже в 20-ті роки став доларовим мільярдером, розпродуючи багатства Росії за кордон. Він створив радянсько-британське підприємство «Ліна Голдфілдс» - «Золоті поля Олени», через яке вивозив із країни не лише золото, а й алмази, а також всі корисні копалини. І саме Косигін зруйнував СРСР, запустивши перебудову.

Два Леніна

Про образ Леніна експерт Колмиков повідомляє: «Зачепили фотографії. На них вочевидь був не Ульянов. Для мене, як фахівця в галузі судової медицини та криміналістики, це очевидно. І згодом: у всіх іноземних публікаціях він фігурував як Микола Ленін. Жодного разу В. І. Ленін! Володимир Ілліч як ідеолог і творець революції з'явився в радянському некролозі від січня 1924 року - з усім родоводом, прізвищем-іменем-по-батькові і жорстким твердженням, що ось це він і є. Постає питання, з чого Микола раптом став Володимиром Іллічем? У пошуках першоджерел я звернувся до фотоархіву Музею Леніна в Самарі і почав працювати з даними, як експерт-криміналіст зі звичайною кримінальною справою».

Із зарубіжної преси: ПЕТРОГРАД, 9 листопада 1917 р. «На сцені в залі Смольного інституту, в штабі революційного уряду, знаходився Леон Троцький - ретельно доглянутий, усміхнений і тріумфуючи в одязі робітника. Біля нього Микола Ленін – тихий, скромний та старанний. І мадам Колонтай – молода, приваблива та серйозна. Інші члени уряду Петрограда згрупувалися поруч із ними. "Ми пропонуємо безпосереднє перемир'я на три місяці, протягом яких обрані представники від усіх націй, а не дипломати, повинні залагодити договір про мир", - сказав М. Ленін, лідер максималістів (більшовиків)».

Чи не правда, ситуація дуже схожа на всевдовою, точніше, формений геноцид на Донбасі? Бійню російського народу Донбасу фінансує та здійснює банда керівника Європейського єврейського парламенту Ігоря Коломойського. Сіоністській хунті, що окупувала Київ, допомагають колеги з Російського єврейського конгресу (Макаревич та ін.) та діаспори. Все повторюється за 100 років: сіоністи готують черговий голодомор в Україні. Так що там Україна? Сьогодні Романови (тато Римський) руками мігрантів захоплюють Європу.

Експерт Колмиков провів дослідження Миколи Леніна та Володимира Ульянова: «Це різні люди, що підтверджує портретна експертиза фотографій. Беремо запротоколований знімок В. Ульянова 1895 з досьє жандармерії. І пізнішу фотографію М. Леніна з кінохроніки. Кожне зображення піддаємо стандартній процедурі - суміщенню однойменних половин особи, правої та лівої. Дані не однакові: виявлено різну асиметрію. Це дозволяє зробити висновок, що Микола Ленін 1917 не є Володимиром Ульяновим. І версія комуністів про грим асиметрію не пояснює. Так само - за загальним анатомічним і приватним ознаками будови вушної раковини визначаємо третього персонажа. Саме цей невідомий фігурує на фотографії 1919 перед звукозаписним апаратом. Він же похований 1924 року в Мавзолеї».

Зміна злочинних кличок

Зміна імен - традиційний перебіг злочинців. Адже навіть лукаві царі змінили свої імена на прізвище Романов. Змінили, а весь народ навіть не бере собі це на думку. Хоча факт не ховається. Зміна прізвища - це спосіб обдурити суспільство та закон. Прості людиживуть все життя під одним прізвищем та ім'ям, а злочинці змінюють прізвища, як рукавички.

Особливо це розвинене в діаспорі, яка з давніх-давен промишляє шахрайством. У зв'язку з чим, кочуючи з міста до міста, не хоче, щоб населення нового міста знало про їхні злочини у старому місті. Ось кілька прикладів: Олександр Грін – Олександр Степанович Грінєвський, Андре Моруа – Еміль Саломон Вільгельм Ерзог, Веніамін Каверін – Веніамін Олександрович Зільбер, Вольтер – Франсуа-Марі Аруе, Джек Лондон – Джон Гріффіт Чейні, Ілля Ільф – Ієхіел-Лейб Файн - Олексій Максимович Пєшков, Марк Твен - Семюел Ленгхорн Клеменс, Михайло Світлов - Михайло Аркадійович Шейнкман, Михайло Кольцов - Михайло Юхимович Фрідлянд, Мерилін Монро - Норма Бейкер, Орнелла Муті - Франческа Романа Рівеллі, Софі Лорен - Софія Шиколоне багато інших.

Революційні брехливі прізвища ще цікавіші: Мартов - Юлій Осипович Цедербаум, Сталін - Йосип Віссаріонович Джугашвілі, Троцький - Лейба Давидович Бронштейн, Каменєв - Лев Борисович Розенфельд, Зінов'єв - Григорій Євсєєвич Радомильський, Віллі.

Жодного російського. Не дарма президент Росії Володимир Путін виразно позначив: «Рішення про націоналізацію цієї бібліотеки (Шнеєрсона – авт.) було ухвалено радянським урядом, першим радянським урядом. І членами його були приблизно 80-85% євреї. Але вони ж, керуючись хибними ідеологічними міркуваннями, йшли тоді на арешти та репресії».

Те саме слід сказати і щодо помилкового прізвища «Романови». З якого бодуна царі почали міняти свої родові прізвища? Лише через свою колективну злочинну діяльність. Такий підхід відомий. Наприклад, під ім'ям «людини» «Олександр Зорич» ховається зовсім не людина, а два представники діаспори – Яна Володимирівна Боцман та Дмитро В'ячеславович Гордевський, або «Генрі Лайон Олді» – Олег Ладиженський та Дмитро Громов. Ця «традиція» практикується і в інших сферах: «людина» «Платон Щукін» - насправді це служба технічної підтримки сервісу Яндекс.Вебмайстер.

Ленін Остапович Бендер

«Виходить, що Ленін – це вигаданий персонаж. Міфологічний, як Чебурашка, – заявляє експерт Колмиков. - Дивіться, був Лев Бронштейн, який назвався Троцьким, укравши чужий паспорт. Був ще якийсь невідомий революціонер – Микола Ленін, про якого писали західні газети, та який засвітився на з'їзді Рад робітничих та солдатських депутатів у складі уряду. Судячи з усіх історичних обставин, його вбили 1918 року, коли повстала вся центральна частина Росії. А оскільки його вже заявили як лідера більшовиків, треба було комусь цю роль і надалі виконувати».

Власне, саме РОЛЬ, яку треба виконувати, у злочинних зграях є важливою, а зовсім не сама людина, призначена на цю роль. Той самий американський Голлівуд, не покладаючи своїх волохатих рук, штампує посібники для махінаторів. Згадаймо фільм «Дванадцять друзів Оушена». У ньому крадіжка та крадіжка зводяться в ранг прикольної пригоди. І таких фільмів - безліч.

Личини Папи Римського

Сьогоднішні розробники шахрайських схем нічим не відрізняються від учорашніх. Особливо в цьому спонукали Ватикан і Церква. Вона під приводом хрещення змінювала і змінює імена царям і звичайним людям, а Ватикан навіть своїм татам не дає охороняти ідентифікацію. Романівський Ватикан очолює якийсь «Франциськ», що з'явився, подібно до Троцького, шляхом «крадіжки паспорта».

А реальна людина, одягнена в папський одяг, називається зовсім по-іншому - Хорхе Маріо Бергольо (рус. Гоша Марія Одноока гора). Цьому Гоше вигадали барвисту «біографію», за якою він, звичайно ж, «викладав літературу, філософію та теологію у трьох католицьких коледжах Буенос-Айреса». Виходить католицьке диво: у всіх країнах без винятку президентами та головами уряду стають особи царської крові і, до того ж, вихідці зі спецслужб, а у Ватикані - веселяться вчителі літератури.

Це дуже смішно! Тому що здається, що сталося диво. Але дива не сталося. «Хлопчик ріс звичайним латинським тубільцем і швидко знайшов своє місце в розбійницькому житті, ставши вибивалою в аргентинському нічному клубі. "Помилка" молодості неодноразово знадобилася в його повній духовності та високого гуманізму життя. На сороковому році Джордж у змові з хунтою викрав двох єзуїтських священиків. Кримінальне переслідування спіткало Джорджа 15 квітня 2005 року, але в цей час вибивала Джордж вже був далеко непростою людиною. Він засідав у папському Конклаві!».

Ось така подробиця є в моїй книзі «Битва за Світовий Престол», і виходить, що штурмовиків ніхто не скасовував. Вони ж взяли силою владу в Києві, влаштувавши військовий переворот: на публіку роздають «печінки», а руки в рукавичках - бо багаторазово закривавлені.

Американський комінтерн

Чи варто дивуватися з того, що сучасний «Ватикан» - телебачення, преса та музика - повністю зайнятий друзями Оушена, членами діаспори? Адже народ проковтне те, що скажуть ці друзі. І всі ці технології обману народились не сьогодні. У революцію саме вони – технології – були зброєю захоплення країни.

«До нього були й інші люди, яких висували як М. Леніна, – продовжує експерт Колмиков. - У тому числі брат Ульянова – Дмитро. Самарського юриста Володимира Ілліча запровадили наприкінці 1920 року. Упродовж кількох років він був Леніним, але, повторюся, у Мавзолеї поховали не його. Подальша доля Ульянова невідома. І всі ці двійники прикривали людину, яка по суті грала роль вождя революції. Того, хто справді був ідеологічним лідером, вів головну пропагандистську роботу, писав запальні промови, робив записи на радіо та давав інтерв'ю газетам. Це лідер соціалістів США Борис Райнштайн, який виконував у Росії обов'язки міністра пропаганди. Він же очолював Комінтерн».

Знову спотикаємось про діаспору, і знову згадуємо слова президента Путіна - …80-85%... Тому й кореспондент запитує експерта Колмикова: «Ви стверджуєте, що Жовтневу революцію зробив Борис Райнштайн?».

"Ні звичайно! Ви можете сказати, хто зробив у Лівії революцію? – відповідає Колмиков. – Це була американська операція. Так і у випадку з Райнштайном: він – пропагандист. А це не той, хто керував операцією. Відповідальні за це, звичайно, США та Великобританія (як і у випадку з Косигіним, Мікояном, Сталіним, Берією… – авт.). Рокфеллер і Ротшильд, грубо кажучи. Саме тому треба розпочинати міжнародний процес з військових злочинів США, Англії та Франції в Росії. Як свого часу засудили фашизм - адже у нас творилися звірства не менші. Шалений геноцид. Хтось має за це відповісти».

Романови та Гітлер

Останній вислів експерта дуже важливий, бо діаспора вигадала собі «холокост», а від відповіді за свої багатомільйонні злочини досі ухиляється. Далеко ходити не треба. Гітлер - член діаспори і доводиться одному з Ротшильдо-Рокфеллер близьким родичем. Ангела Меркель, як стверджують, є його чи то донькою, чи то онукою.

А це означає, що батько Миколи 2 – Георга 5 був міцно пов'язаний з Ротшильдами кровними узами. Гітлер - СИН Вільгельма 2, є ВНУКОМ когось із Ротшильдо-Рокфеллерів.

Але, мабуть, головне те, що Гітлер вів війну з СРСР на гроші Романових, і в наші дні дочка того самого Романова – діаспорянка Маша Гогенцоллерн – йшла новою війною на Росію. Спільними зусиллями багатьох ЗМІ вдалося зупинити її вторгнення. Але це поки що…

За результатами інформаційної війни кілька високопоставлених російських генералів втратили свої посади - засвітилися з Машею. Свої висновки та експерт Колмиков «представив колегам - експертам ФСБ, МВС та МОЗ».

За його словами, «розглянувши документи, прокуратура Москви порушила справу "Про виявлення невідомого трупа на Червоній площі". Розслідування веде ОВС "Китай-місто". Буде санкція – викличемо родичів Райнштайна зі США для аналізу ДНК. І почерк порівняємо, й інше доведемо. Просто треба всю цю справу ініціювати».

Ленін та рудий неандерталець

Ще один момент. У 1895 році жандарми склали словесний портрет Володимира Ульянова: «Зростання 166,7 см, статура середня, зовнішність справляє враження приємне, волосся на голові і бровах русяве, прямі, очі карі, середньої величини, лоб високий». Це опис звичайного метису російської людини з монголоїдом. Такі, наприклад, проживають у Башкирії чи поряд. Батько Леніна був калмиком, мати – єврейкою.

А ось письменник Олександр Купрін, який зустрічався з Леніним у 1918 році, описував зовсім іншу людину - справжнього неандертальця: «Маленького зросту, широкоплеч і сухорлявий. Є вилиць і розріз очей вгору... Купол черепа великий і високий... Залишки волосся на скронях, а також борода і вуса бачать, що в молодості він був відчайдушно, вогненно, червоно-рудий. В очах вразив мене колір райдужної оболонки. У Паризькому зоологічному саду, побачивши золото-червоні очі мавпи-лемура, я сказав собі задоволено: ось, нарешті знайшов колір ленінських очей».

Документи

Фахівець у галузі криміналістики та судової експертизи Антон Миколайович (відео) необхідним чином оформив усі висновки, дав відповідну підписку та опублікував кілька наукових статей, у яких обґрунтував свої висновки щодо міфологічності Леніна. Висновок № 180 від 2010 р. «Криміналістична експертиза трупа В.І. Ленін» використовується МВС РФ. Висновок №27 від 2011 р. використовувався у цивільному процесі.

Висновок опубліковано у статті – Колмиков О.М. Юридична відповідальність за фальсифікацію історії. Революція у Росії 1917 року. / Щомісячний науковий журнал «Дискусія», №3, Єкатеринбург, березень 2010, с. 8-11. А в 2012 році в міжнародному науковому журналі, що рецензується, в США була опублікована стаття - A. Kolmykov. Revising Nuremberg War Crimes Tribunal / International Journal of Russian Studies, Уілмінгтон, DE 19803 U.S.A. NO. 5 (2012/2).

На сайті партійно-політичного форуму Єдиної Росії розміщено політико-соціальний проект. У 2013 році на 4-й Міжнародній конференції судової експертизи, що відбулася у Москві, О.М. Колмиков зробив доповідь "Фальсифікація документів окупаційним режимом США в Росії" (Ленін не Ульянов).

Загалом, цікаве кіно виходить. Одні малюють ікони, які хочуть. Інші малюють вождів – яких хочуть. Треті, історики, вигадують історію – яку замовляють. А правда де? У шкільних підручниках? У про професіоналів? Ці питання так просто не вирішити. Жодним професором не розрубати гордіїв вузол історичної брехні, якщо цей Гордій належить до правлячої хати «царів Романових»…

Куди нам Леніна з мавзолею витягнути та закопати? Все, як у фільмі: хто його посадить, він же - дерево. Дерево не дерево, а казкових персонажів ховати по-людськи ще не навчилися.

Андрій Тюняєв, головний редактор газети "Президент", twitter, vk

Барон Едмон Біньямін Джеймс де Ротшильд (08.19.1845 - 02.11.1934)
Барон Едмунд Беніамін Ротшильд розповідає РЕАЛЬНУ історію про одного з найбільших сіоністів двадцятого століття – Адольфа Гітлера та причину Другої світової війни.
З невеликим запізненням викладаємо пост про одного з найбільших сіоністів ХХ століття - Адольфа Гітлера.
Він народився цього дня 127 років тому у маленькому селі Рансхофен. Його тато - Алоіз був чистокровним євреєм, так був сином Марії Анни Шикльгрубер (у перекладі з ідишу: збирач шекелів)і Соломона Ротшильда, засновника австрійської династії знаменитого банкірського будинку



Про цього персонажа відомо практично все, і повторюватися вкотре немає сенсу. Але сьогодні ми вперше в історії публікуємо один дуже рідкісний мемуар, який належить перу барона Едмунда Беніаміна Ротшильда, двоюрідного дядька Гітлера.


Він зробив цей запис у своєму щоденнику лежачи на смертному одрі в 1934 році, і ми наводимо його буквально.
"Мій дядько Соломон розповідав мені про свого позашлюбного сина. Чоловіки з нашого роду частенько ходили ліворуч, що вже тут таїти. Іноді ми підтримуємо стосунки з такими дітьми, іноді ні. Соломона - ще молодим Адольфом.
Він щойно провалив іспити у Віденську художню академію і був неймовірно засмучений цим фактом. Вислухавши розповідь плаксивого юнака, я розреготався і сказав йому таке:
- Малювання не той рід діяльності, який принесе тобі гроші. Багато геніальних художників померли в злиднях, так і не дізнавшись, яку всесвітню славу вони знайдуть після смерті. Але в труні їм ця світова слава дуже знадобилася. Якщо хочеш бути багатим іди шляхом твого діда і прадіда.
Адольф висморкався і скривдженим голосом почав блимати:
- А чому ви не прийміть мене до свого клану, адже в моїх жилах тече ваша кров?
Я знову голосно розреготався.
- Дружок, це кине тінь на нашу репутацію. Та й навіщо нам потрібен якийсь жебрак? От якби ти був міжнародним банкіром чи великим політиком, наприклад, канцлером Німеччини, тоді - так. Адже, чорт забирай! Твоє прізвище означає "збирач шекелів", то чому ти, замість збору шекелів займаєшся якоюсь дурницею?
Зі сльозами на очах племінник випалив:
- Звідки ви знаєте, що я не стану великим політичним діячем? Можливо, світ здригнеться від моїх діянь?!
- Гаразд добре - у мене мало часу, я піду. Але якщо відкриєш свій бізнес або почнеш якийсь громадський рух - то дай знати, сім'я тобі допоможе трошки. А поки що тримай сто марок - купи собі нормальне пальто, бо виглядаєш, як клоун, що втік з цирку. Я поплескав його по плечу і поспішив на вокзал.
Пройшло багато років, я геть-чисто забув і про ту розмову і про особистість самого племінника. Але влітку 1920 року я прочитав на передовицях власної газети, що інфантильний слюнтяй, який мріяв стати художником, став керівником якоїсь праворадикальної організації, де вимовляє полум'яні промови, критикуючи поточний світовий порядок, виступає проти міжнародного єврейства і вимагає скасування Версальського договору.
Ого, подумав я одразу, та хлопець не промах. А чого ти проти нас вирішив піти? Образився на мене за ту розмову? І раптом мене завітала геніальна думка. Я негайно телеграфував родичам і призначив термінову зустріч.


Тоді наша сім'я, як і сім'ї інших наших єврейських братів, світових банкірських будинків, перебували у стані ейфорії. Організована нами світова війна зруйнувала європейські імперії та європейські цінності та встановила владу Юдеї на всій території від Атлантики до Тихого океану.
Однак справа ще не була доведена до кінця. Залишалися невирішені питання. І якщо в Радянської Росіїнаше правління було беззастережним, коли тільки за анекдот про євреїв людей чекав розстріл на місці, то в Західній Європі і в США було не зовсім гладко.
Доповідь Ашера Гінзберга під назвою Протоколів наших мудреців перекладена практично всіма європейськими мовами, а в Америці гриміли статті Генрі Форда. У моїй рідній Франції всі носилися з книжкою антисемітського недоноска Дрюмона, а гойські газети (так-так, такі ще є) відкрито писали, що євреї висмоктують із Франції всі соки і публікували Б-гомерзкі карикатури на нас. У розореній Німеччині наші брати були найбагатшим станом, чим викликали дику ненависть у корінного населення.
Рано чи пізно вулкан антисемітизму, що розпалювався з кожним днем, мав рвонути. А я з дитинства знав один із основних принципів нашого роду: не можеш придушити опір – очоли його. І я зрозумів, що мій племінник може це зробити.
Після короткої сімейної наради ми зв'язалися з іншими банкірами та рабинами. І на позачерговому пленумі Таємного Синедріону було розроблено програму дій. Я знову зустрівся з моїм племінником, що змужнів, і наша друга розмова мала зовсім інший характер. Я присвятив його таємниці світоустрою, і від моєї пропозиції майбутній фюрер не зміг відмовитися.
Ми стали таємно фінансувати партію НСДАП, озброїли загони штурмовиків, а коли Гітлер очолив збройне повстання в Мюнхені, що налічує три тисячі людей, я зрозумів, що зробив правильний вибір. Людина, яка спонукала на збройний путч стільки людей, є ідеальним кандидатом на роль лідера боротьби проти засилля світового єврейства і направить цю боротьбу в потрібне нам русло.
Після Пивного путчу ми домовилися з керівництвом Веймарської республіки, і Гітлера з загальної в'язниці було переведено на індивідуальне ув'язнення в один із замків у Північній Саксонії, де наші люди почали готувати його на роль майбутнього диктатора. Ми почали вкладати у розвиток німецької промисловості, особливо ВПК. Одночасно ми щедро фінансували індустріалізацію СРСР, готуючи другого мілітаристського монстра.
Парадокс у тому, що Гітлер переніс принципи іудаїзму на німецьку грунт. Він просто взяв основний закон Тори та оголосив німців найвищою нацією. Ха, тільки це неможливо.
Називати себе обраним може лише той народ, який пройшов через тисячі років поневірянь і страждань, пізнав усі найбрудніші секрети людського буття, хитрість і виживання якого ідеально відточені, а методи боротьби та таємного проникнення у всі сфери суспільного життя – філігранні.
Називати себе обраним може тільки той народ, який пов'язаний такими міцними узами, що діє як єдине ціле на всіх кінцях світу. Завдяки такій феноменальній згуртованості нас неможливо перемогти.
Але гої цього не знають, тому будь-який народ, який оголосив себе обраним, чекає на неминуче і гірке фіаско.
Брати, мій час закінчується, але я бачу, що прожив своє довге життя не дарма. Німеччина та Росія стрімко розвиваються під нашим чуйним керівництвом.



Нам залишилося лише зіштовхнути їх лобами. Рано чи пізно вони розпочнуть війну. І зовсім не важливо, хто перший завдасть удару і хто переможе. Тому що перемогу здобудемо ми. Ви чудово знаєте, як зробити так, щоб противники завдали один одному найбільших збитків і максимально знекровили свої народи. І пам'ятайте мою думку, що війни не повинні приносити глобальних територіальних змін.
Перед смертю, я прошу вас брати, доведіть головну справу мого життя до кінця. Після ще однієї світової війни встановиться царство Сіону, і ми зможемо гідно зустріти короля Мошіаха.
Барон Едмунд Беніамін Ротшильд не дожив до Другої світової війни, але все, що він передбачив здійснилося. Після 1945 року антисемітизм офіційно став поза законом, наша влада стала практично незаперечною, виникла наша національна держава, і наш народ вийшов на фінішну пряму багатотисячолітню дорогу до абсолютного світового панування.

Так сталося, що представники світового єврейства воювали на фронтах Другої світової війни і проти фашистів, і фашистів!

На боці СРСР із фашистами воювало близько 500 тисяч радянських євреїв, на боці гітлерівської Німеччини проти СРСР воювало приблизно 150 тисяч євреїв.

Цікаво й те, що під час Другої світової війни на світі жив не одинГітлер, А, як мінімум, два!

Один Гітлер був у нацистській Німеччині, інший – у СРСР!

У нацистів-фашистів був свій Гітлер - Адольф Алоїсович, 1889 року народження, син батька Алоїса Гітлера (1837-1903) і матері - Клари Гітлер (1860-1907), що носила до заміжжя прізвище Пельцль. Маю зауважити, що в родоводі Адольфа Алоїсовича була одна маленька пікантна деталь. Його батько Алоїс Гітлер у сім'ї своїх батьків був незаконнонародженим сином. До 1876 (до 29 років) він носив прізвище своєї матері Марії Анни Шикльгрубер(Нім. Schicklgruber). У 1842 році мати Алоїса - Марія Шикльгрубер - вийшла заміж за мірошника Йоганна Георга Гідлера (Hiedler), який помер у 1857 році. Мати Алоїса Шикльгрубера померла ще раніше 1847 року. У 1876 році Алоїс Шикльгрубер зібрав трьох "свідків", які на його прохання "підтвердили", що померлий 19 років тому Йоганн Георг Гідлер був справжнім батьком Алоїса. Це лжесвідчення дало підставу останньому змінити прізвище матері Шикльгрубер на прізвище батька Hiedler, яка при записі до книги "реєстрації народжень" була змінена на єврейську Hitler. Історики вважають, що ця зміна написання прізвища Hiedler на Hitler не була випадковою опискою. 29-річний батько Адольфа Гітлера - Алоїс - таким чином дистанціювався від спорідненості зі своїм вітчимом Йоганном Георгом Гідлером.

Навіщо? Хто ж був його справжнім батьком?

Почасти, відповідь на останнє запитання міститься в документальному фільмі, наведеному нижче. І сторики стверджують, що Алоїс Шикльгрубер (Гітлер) був позашлюбним сином одного з фінансових королів із роду Ротшильдів!
Якщо так, то Адольф Гітлер, виходить, теж був родичами Ротшильдами. Очевидно, банкірська родина Ротшильдів це чудово знала, тому й надала у 30-х роках ХХ століття щедру фінансову допомогу Адольфу Гітлеру у становленні його фюрером німецької нації.

У радянських людей, у СРСР, був свій Гітлер- Семен Костянтинович, 1922 року народження, який служив у Червоній Армії рядовим.

Семен Костянтинович Гітлер при обороні 174,5 висоти Тираспольського укріплювального району 73 роки тому знищив вогнем свого кулемета понад сотню німецьких солдатів. Після цього поранений без боєприпасів він вийшов із оточення. За цей подвиг товариша Гітлера було нагороджено медаллю "За Відвагу". Згодом червоноармієць Гітлер брав участь у обороні Одеси. Разом із її захисниками він переправився до Криму та загинув 3 липня 1942 року, захищаючи Севастополь.

Довідка:

.

Ну як, друзі-читачі, на вашу думку я зробивнормальнепередмову?

ЄВРЕЙСЬКІ СОЛДАТИ ГІТЛЕРА

РЕЙДИ РИГГА

Він перетинав Німеччину велосипедом, іноді роблячи по 100 кілометрів на добу. Місяцями він тримався на дешевих бутербродах із джемом та арахісовим маслом, ночував у спальному мішку біля провінційних вокзальчиків. Потім були рейди до Швеції, Канади, Туреччини та Ізраїлю. Шість років тривали поїздки-пошуки в компанії з відеокамерою і переносним комп'ютером.

Влітку 2002-го світ побачив плоди цього подвижництва: 30-річний Браян Марк Рігг опублікував свою підсумкову працю - "Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів та людей єврейського походження в німецькій армії".

Браян - євангельський християнин (як і президент Буш), виходець із трудової сім'ї техаського "біблійного поясу", солдат-добровольець Армії оборони Ізраїлю та офіцер морської піхоти США, раптом зацікавився своїм минулим. Чому один із його предків служив у вермахті, а інший загинув в Освенцімі?

Позаду у Рігга було навчання в Єльському університеті, грант від Кембриджу, 400 інтерв'ю з ветеранами вермахту, 500 годин відеопоказань, 3 тисячі фотографій і 30 тисяч сторінок спогадів гітлерівських солдатів і офіцерів - тих людей, чиї єврейські корені дозволяють їм. Підрахунки та висновки Рігга звучать досить сенсаційно: у німецькій армії на фронтах Другої світової воювало до 150 тисяч солдатів, які мали єврейських батьків чи бабусь із дідусями.

Терміном "мішлінг" у рейху називали людей, що народилися від змішаних шлюбів арійців з неарійцями. Расові закони 1935 року розрізняли "Мішлінг" першого ступеня (один з батьків - єврей) і другого ступеня (бабуся або дідусь - євреї). Незважаючи на юридичну "підпорченість" людей з єврейськими генами та незважаючи на тріскучу пропаганду, десятки тисяч "мішлінгу" спокійнісінько жили при нацистах. Вони звичайним порядком призивалися у вермахт, люфтваффе і кригсмарині, стаючи як солдатами, а й частиною генералітету лише на рівні командуючих полками, дивізіями і арміями.

Сотні "мішлінг" були нагороджені за хоробрість Залізними хрестами. Двадцять солдатів і офіцерів єврейського походження були удостоєні найвищої військової нагороди Третього рейху - Лицарського хреста. Ветерани вермахту скаржилися Ріггу, що начальство неохоче представляло їх до орденів і тягнуло з просуванням у чині, пам'ятаючи про їхніх єврейських предків.

ДОЛИ

Житлові історії, що відкрилися, могли б здатися фантастичними, але вони реальні і підтверджені документами. Так, 82-річний житель півночі ФРН, віруючий юдей, прослужив війну капітаном вермахту, таємно дотримуючись єврейських обрядів у польових умовах.

Довгий час нацистська преса розміщувала на своїх обкладинках фотографію блакитноокого блондина в касці. Під знімком значилося: "Ідеальний німецький солдат". Цим арійським ідеалом був боєць вермахту Вернер Гольдберг (з татом-євреєм).

Майор вермахту Роберт Борхардт отримав Лицарський хрест за танковий прорив російського фронту у серпні 1941 року. Потім Роберт був направлений до Африканського корпусу Роммеля. Під Ель-Аламейном Борхардт потрапив у полон до англійців. 1944 року військовополоненому дозволили приїхати до Англії для возз'єднання з батьком-євреєм. 1946-го Роберт повернувся до Німеччини, заявивши своєму єврейському татові: "Хтось повинен відбудовувати нашу країну". У 1983 році, незадовго до смерті, Борхардт розповідав німецьким школярам: "Багато євреїв і напівєвреїв, які воювали за Німеччину до Другої світової, вважали, що вони повинні чесно захищати свій фатерланд, служачи в армії".

Полковник Вальтер Холландер, мати якого була єврейкою, отримав особисту грамоту Гітлера, в якій фюрер засвідчував арійство цього галахічного єврея. Такі самі посвідчення про "німецьку кров" були підписані Гітлером для десятків високопоставлених офіцерів єврейського походження. Холландер у роки війни був нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і рідкісною відзнакою — Золотим Німецьким хрестом. Холландер отримав Лицарський хрест у липні 1943 року, коли його протитанкова бригада в одному бою знищила 21 радянський танк на Курській дузі. Вальтеру дали відпустку; до рейху він поїхав через Варшаву. Саме там він був шокований виглядом єврейського гетто, що знищується. На фронт Холландер повернувся духовно зламаним; кадровики вписали в його особисту справу - "надто незалежний і малокерований", зарубавши його підвищення до генеральського чину. У жовтні 1944-го Вальтера взяли в полон і провели 12 років у сталінських таборах. Він помер 1972 року у ФРН.

Повна таємниця історія порятунку Любавицького ребе Йосефа Іцхака Шнеєрсона з Варшави восени 1939 року. Хабадники у США звернулися до держсекретаря Корделла Хелла з проханням про допомогу. Держдепартамент домовився з адміралом Канарісом - головою військової розвідки (абвера) про вільний проїзд Шнеєрсона через рейх до нейтральної Голландії. Абвер та ребе знайшли спільну мову: німецькі розвідники робили все, щоб утримати Америку від вступу у війну, а ребе використав унікальний шанс для виживання Тільки нещодавно стало відомо, що операцією з вивезення Любавичського ребе з окупованої Польщі керував підполковник абвера д-р Ернст Блох—син єврея. Блох захищав ребе від нападок німецьких солдат, які його супроводжували. Цей офіцер сам був "прикритий" надійним документом: "Я, Адольф Гітлер, фюрер німецької нації, справжнім підтверджую, що Ернст Блох є особливою німецькою кров'ю". Щоправда, у лютому 1945-го цей папір не завадив відправити Блоха у відставку. Цікаво відзначити, що його однофамілець, єврей д-р Едуард Блох, в 1940 отримав особисто від фюрера дозвіл на виїзд до США: то був лікар з Лінца, який лікував мати Гітлера і самого Адольфа в дитячі роки.

Ким же були "мішлінг" вермахту - жертвами антисемітських переслідувань чи спільниками катів? Життя часто ставило їх у абсурдні ситуації. Один солдат із Залізним хрестом на грудях приїхав із фронту до концтабору Заксенхаузен, щоб... провідати там свого батька-єврея. Офіцер СС був шокований цим гостем: "Якби не нагорода на твоєму мундирі, ти б у мене швидко опинився там, де твій батько".

Іншу історію повідомив 76-річний житель ФРН, 100-відсотковий єврей: йому вдалося 1940 року втекти з окупованої Франції за підробленими документами. Під новим німецьким ім'ям його призвали до ваффен-СС — добірних бойових частин. "Якщо я служив у німецькій армії, а моя мати загинула в Освенцимі, то хто я - жертва чи один із переслідувачів? історії суперечать усьому, що звикли вважати Голокостом”.

СПИСОК 77-ми

У січні 1944 року кадровий відділ вермахту підготував секретний список 77 високопоставлених офіцерів та генералів, "змішаних з єврейською расою або одружених на єврейках". Усі 77 мали особисті посвідчення Гітлера про "німецьку кров". Серед перелічених у списку—23 полковники, 5 генерал-майорів, 8 генерал-лейтенантів і два повні генерали армії. Сьогодні Брайан Рігг заявляє. До цього списку можна додати ще 60 прізвищ вищих офіцерів і генералів вермахту, авіації та флоту, включаючи двох фельдмаршалів».

У 1940 році всім офіцерам, які мали двох єврейських дідусів або бабусь, було наказано залишити військову службу. Ті, хто був "заплямований" єврейством тільки з боку одного з дідусів, могли залишитися в армії на рядових посадах. Реальність була іншою—ці накази не виконувались. Тому їх безрезультатно повторювали у 1942, 1943 та 1944 роках. Частими були випадки, коли німецькі солдати, керовані законами "фронтового братства", приховували "своїх євреїв", не видаючи їх партійним і каральним органам. Цілком могли відбуватися такі сцени зразка 1941 року: німецька рота, яка приховує своїх євреїв, бере в полон червоноармійців, які, у свою чергу, видають на розправу своїх євреїв і комісарів.

Колишній канцлер ФРН Гельмут Шмідт, офіцер люфтваффе та онук єврея, свідчить: "Тільки в моїй авіачастині було 15-20 таких самих хлопців, як і я. Переконаний, що глибоке занурення Ригга в проблематику німецьких солдатів єврейського походження відкриє нові перспективи воєнної історіїНімеччини XX століття”.

Рігг сам задокументував 1200 прикладів служби "мішлінгу" у вермахті - солдатів і офіцерів з найближчими єврейськими предками. У тисячі з цих фронтовиків було знищено 2300 єврейських родичів—племінники, тітки, дядьки, дідусі, бабусі, матері та батьки.

Одна з найлиховісніших фігур нацистського режиму могла б доповнити "список 77-ми". Рейнхард Гейдріх, улюбленець фюрера і голова РСХА, який контролює гестапо, кримінальну поліцію, розвідку, контррозвідку, все своє (на щастя, недовге) життя боровся зі чутками про єврейське походження. Рейнхард народився Лейпцигу (1904), у ній директора консерваторії. Сімейна історія свідчить, що його бабуся одружилася з євреєм невдовзі після народження батька майбутнього шефа РСХА.
У дитинстві старші хлопчаки часто били Рейнхарда, обзиваючи його євреєм (до речі, і Ейхмана в школі дражнили "маленьким євреєм"), 16-річним юнаком він вступає до шовіністичної організації "Фрайкорпс", щоб розвіяти чутки про єврейського діда. У 1920-х років Гейдріх служить кадетом на навчальному судні " Берлін " , де капітаном був майбутній адмірал Канаріс. Рейнхард знайомиться з його дружиною Ерікою, влаштовує з нею домашні скрипкові концерти Гайдна та Моцарта. Але 1931-го Гейдріха з ганьбою звільняють із армії за порушення кодексу офіцерської честі (спокушання малолітньої доньки командира корабля).

Гейдріх злітає нацистськими сходами. Наймолодший обергруппенфюрер СС (чин, рівний генералу армії) інтригує проти свого колишнього благодійника Канаріса, намагаючись підкорити собі абвер. Відповідь Канаріса проста: адмірал наприкінці 1941-го ховає у своєму сейфі фотокопії документів про єврейське походження Гейдріха.

Саме шеф РСХА проводить у січні 1942 Ванзейську конференцію для обговорення "остаточного вирішення єврейського питання". У доповіді Гейдріха чітко сказано, що онуки єврея розглядаються як німці та не підлягають репресіям. Одного разу, повернувшись уночі додому вщент п'яним, Гейдріх включає світло в кімнаті. Рейнхард раптово бачить своє зображення в дзеркалі і двічі стріляє в нього з пістолета, вигукуючи собі: "Гидкий єврей!"

Класичним прикладом "прихованого єврея" в еліті Третього рейху можна вважати фельдмаршала авіації Ерхарда Мільха. Його батьком був єврей-фармацевт. Через єврейське походження Ерхарда не прийняли в кайзерівські військові училища, але Перша світова війна, що почалася, відкрила йому доступ в авіацію, Мільх потрапив у дивізію знаменитого Ріхтгоффена, познайомився з молодим асом Герінгом і відзначився при штабі, хоча сам на аеропланах не літав. У 1920 році Юнкер надає протекцію Мільху, просуваючи колишнього фронтовика у своєму концерні. 1929 року Мільх стає генеральним директором "Люфтганзи" - національного авіаперевізника. Вітер уже дмухав у бік нацистів, і Ерхард безкоштовно надає літаки "Люфтганзи" для лідерів НСДАП.

Ця послуга не забувається. Прийшовши до влади, нацисти заявляють, що мати Мільха не вела статеве життя зі своїм чоловіком-євреєм, а справжній батько Ерхарда – барон фон Бір. Герінг довго сміявся з цього приводу: "Так, ми зробили Мільха ублюдком, але ублюдком аристократичним!" Ще один афоризм Герінга з приводу Мільха: "У своєму штабі я сам вирішуватиму, хто в мене єврей, а хто ні!" Фельдмаршал Мільх фактично очолював Люфтваффе напередодні та під час війни, заміняючи Герінга. Саме Мільх керував створенням нового реактивного Ме-262 та ракет "Фау". Після війни Мільх дев'ять років відсидів у в'язниці, а потім до 80-річного віку працював консультантом концернів "Фіат" та "Тіссен".

ВНУКИ РЕЙХУ

Праця Брайана Рігга, піддається перетримкам і збоченням. Науковими підсумками дуже хочуть скористатися заперечники Катастрофи—європейські та ісламські історики, які намагаються відкинути феномен Голокосту чи занизити масштаби геноциду євреїв.

Цитуючи Рігга, такі вчені змінюють акценти у дрібницях. Говориться, наприклад, про "солдатів-євреїв" і навіть про "єврейську армію Гітлера", в той час як сам автор пише про солдатів єврейського походження (діти та онуки євреїв). Абсолютна більшість ветеранів вермахту повідомляли в інтерв'ю, що йдучи до армії, вони не вважали себе євреями. Ці солдати намагалися своєю хоробрістю спростувати нацистську расову балаканину. Гітлерівські солдати потрійною запопадливістю на фронті доводили, що єврейські предки не заважають їм бути добрими німецькими патріотами та стійкими воїнами.

Гасан Гусейн-заде - історик-мусульманин зі штату Міннесота, перераховує у своїй рецензії: "Єврейські солдати служили у вермахті, СС, люфтваффі та кригсмарині. Робота д-ра Рігга має бути прочитана всіма, хто вивчає або викладає історію Другий світ. Згадка СС невипадкова — тепер у мас-медіа полетять "качки" про службу євреїв у СС, хоча Рігг навів одиничний приклад такої людини (і то з підробленими німецькими документами). У читачів залишиться в підсвідомості: "Євреї знищували себе самі, служачи в СС". Ось так і творяться антисемітські міфи.

Д-р Джонатан Стейнберг, керівник проекту Рігга в Кембриджському університеті, хвалить свого учня за сміливість і подолання тягарів дослідження: "Висновки Брайана роблять реальність нацистської держави складнішою".

Молодий американець, на мій погляд, не тільки робить об'ємнішою картину Третього рейху і Голокосту, але й змушує ізраїльтян по-новому поглянути на звичні визначення єврейства. Раніше вважалося, що у Другій світовій війні всі євреї воювали на боці антигітлерівської коаліції. Єврейські солдати у фінській, румунській та угорській арміях розглядалися як винятки із правила.

Тепер Брайан Рігг ставить нас перед новими фактами, призводячи Ізраїль до нечуваного феномена. Вдумаємося: 150 тисяч солдатів та офіцерів гітлерівської армії могли б репатріюватись згідно із ізраїльським Законом про повернення. Нинішній вигляд цього закону, зіпсований пізньою вставкою про окреме право онука єврея на алію, дозволяє тисячам ветеранів вермахту приїхати до Ізраїлю!

Ліві ізраїльські політики намагаються захистити поправку про онуків тим, що мовляв, онуки єврея теж переслідувалися Третім рейхом. Почитайте Брайана Рігга, панове! Страждання цих онуків часто виражалося у затримці чергового Залізного Хреста.

Доля дітей та онуків німецьких євреїв ще раз показує нам трагедію асиміляції. Відступництво діда від релігії предків бумерангом б'є по всьому єврейському народу та за його німецьким онуком, що бореться за ідеали нацизму в вермахтських лавах. На жаль, галутна втеча від власного "Я" характеризує не лише Німеччину минулого століття, а й Ізраїль сьогодення.

А тепер переносимося зараз.

Ополченець ДНР говорить на камеру: "нам протистоять "єврейські фашисти". Зараз ми готуємося зробити залп по фашистській, потворній, націоналістичній мразі... Єврейській! ополченець".