Тридцятирічний Едвард Сноуден відомий тим, що є одним із найбільш розшукуваних співробітників спецслужб. Колишнього співробітника Агентства Національної Безпеки (АНБ) було звинувачено урядом США у державній зраді, оскільки оприлюднив секретні дані про масове стеження за громадянами, яке веде АНБ. Саме це змушує Сноудена вести дуже замкнутий спосіб життя, практично не підпускаючи себе сторонніх.

І все ж відомо ім'я його подруги, з якою його пов'язують стосунки, які тривають понад вісім років. З нею він пережив низку непростих епізодів. Її звуть Ліндсей Міллс (Lindsey Mills), їй 31 рік, за фахом вона є балериною. Саме з нею колишній співробітник АНБ зустрічає Різдво у своєму новому житті у Москві.

Контекст

Едвард-викривач

Financial Times 11.09.2016

Сноуден тримається у тіні

National Public Radio 01.07.2016

Сноуден: Росія чинить «неправильно»

The Hill 07.09.2015

Люди кидають виклик державному стеженню

The Guardian 06.06.2015

Тверезий Сноуден: життя «чудове»

The Washington Post 11.01.2015
Про Ліндсей відомо небагато. Народилася в 1985 році в Меріленді (роком пізніше Сноуден), займається пілонними танцями, веде свій блог, в який викладає свої роздуми. Захоплюється фотографією, свідченням чого її обліковий запис у Instagram.

Якщо говорити про її характер, то найбільш близькі до цієї пари люди кажуть, що вона є красномовним свідченням того, що протилежності сходяться. Якщо Едвард мовчазний, замкнутий, стриманий і сором'язливий, то Ліндсей повна його протилежність: має яскраво виражені особистісні характеристики, прагне спілкування, дружить з його друзями і зовсім не замикається в собі. В її обліковому записі в Instagram можна побачити безліч фотографій, що розповідають про повсякденному життібалерини, часто в нижній білизні або без неї.

Ця різниця в характерах лише зміцнює пару, що можна спостерігати у документальному фільмі Citizenfour, який у 2015 році отримав Оскар за найкращий документальний фільм. Citizenfour віддає шану Сноудену та його вчинку.

A photo Posted by L (@lsjourney) on Aug 25, 2016 at 1:23pm PDT

Зараз молоді люди разом і живуть щасливим життям у московській квартирі, хоча у 2013 році вони мали розлад довжиною на рік. Причиною тимчасового розриву стосунків стало звинувачення Сноудена, який тоді працював в АНБ у тому, що, розповівши про масове стеження, яке вело АНБ, він тим самим зрадив інтереси США.

Рішення про розрив ухвалив Сноуден. Тоді вони з Ліндсей жили на Гаваях. Сноуден сказав Ліндсей, що вирушає у відрядження, хоча за кілька годин зі ЗМІ балерина дізналася про вчинок свого коханого та його висловлювання, в яких він заявляв, що їде до країни, де поважають свободу слова.

Перебуваючи у стані сум'яття та розпачу, Ліндсей довелося зробити неможливе, щоб не стати жертвою міжнародних ЗМІ через її близькість зі Сноуденом, яку він покинув і, крім того, виклав у соціальних мережах її фото у спідній білизні. Балерина виявилася змушена закрити свій блог та акаунти у всіх соціальних мережах, пояснивши при цьому, що вона «тимчасово недоступна».

«Коли я пишу це, на клавіатуру капають сльози, коли згадую всі обличчя, які прикрасили мою дорогу. Усіх тих, хто сміявся. І тих, кого я тримала. Того, кого покохала. І тих, кому я так і не сказала „прощай“. Адже іноді життя не дає гарантій, що вдасться нормально попрощатися. Мій світ відкрився і закрився одночасно», писала засмучена Ліндсей після втечі того, хто майже став її чоловіком. Згодом він скаже, що тимчасово залишив її, щоб захистити від переслідування з боку державних судових органів.

A photo Posted by L (@lsjourney) on Oct 30, 2015 at 1:58pm PDT

Але все обійшлося. У липні 2014 року, через рік після втечі Сноудена, Ліндсей приїхала до Москви, де й мешкає разом зі Сноуденом, який отримав посвідку на проживання в Росії терміном на три роки. Їх зняли за спільним приготуванням їжі на кухні, а це вірна ознака примирення. Вони дуже щасливі в Росії, про що Ліндсей за першої нагоди повідомляє у своєму акаунті в Instagram. Саме так вона вчинила і зараз, сфотографувавши, як вони зі Сноуденом їдять смажене курча.

Матеріали ІноСМІ містять оцінки виключно закордонних ЗМІ та не відображають позицію редакції ІноСМІ.

Едвард Сноуден народився у штаті Північна Кароліна, у містечку з романтичною назвою Елізабет-Сіті, а дитинство та юність провів у Меріленді. Там він закінчив школу і вступив до коледжу, в якому вивчав інформатику. Що цікаво, Едвардові не з першого разу вдалося отримати диплом.
У 2003 році Сноуден поповнив ряди армії США, проте під час невдалих навчань отримай переломи обох ніг і був змушений залишити службу

Згодом Сноуден отримав роботу в Агентстві національної безпеки США. Його завданням була охорона якогось секретного об'єкта, що знаходиться на території Унієритету Меріленду. Імовірно, це був CASL (Центр перспективних вивчення мови). За час роботи Сноуден отримав допуск рівня Top Secret, завдяки чому міг мати доступ до багатьох засекречених матеріалів.
З березня 2007 року Сноуден працював у ЦРУ у відділі інформаційної безпеки (за фахом він системний адміністратор). До 2009 року він працював в ООН під прикриттям представництва США та займався забезпеченням безпеки комп'ютерних мереж.

Однак одного разу Едвард розчарувався в роботі американських спецслужб. Він розповідав, як у 2007 році був свідком вкрай неприємної історії: співробітники ЦРУ напоїли швейцарського банківського службовця, посадили за кермо та вмовили поїхати додому. Коли його заарештували за водіння у нетверезому вигляді, агенти запропонували йому угоду – допомогу в обмін на доступ до секретних відомостей банку. Сноуден сказав, що за час його служби в Женеві він побачив: діяльність його уряду завдає світу значно більше шкоди, ніж користі. Едвард сподівався, що з приходом до влади Барака Обами ситуація зміниться на краще, але все стало лише гіршим.

Едард звільнився з ЦРУ і останнім часом разом зі своєю дівчиною винаймав будинок на Гаваях і працював у компанії Booz Allen Hamilton.

Розголошення секретних відомостей

У січні 2012 року Сноуден написав кілька зашифрованих електронних листів – Лаурі Прайглаве Фонду вільної преси, журналістом «Гардіан» Гленом Грінвальдом та автором «Вашингтон Пост» Бартоном Геллманом. Він пропонував постачати їм деякі секретні відомості, чим, невдовзі, і зайнявся.

6 червня 2013 року громадськості стало відомо про існування PRISM – державної абсолютно секретної програми США. Програма націлена на видобуток секретних і не дуже відомостей в інтернеті, на співпрацю з нею охоче пішли такі компанії як Microsoft, Google, Yahoo!, Facebook та інші. У лавах співробітників Агентства національної безпеки панували цілковитий хаос та істерика, вони в найкоротші терміни звернулися до ФБР за поміччю у розслідуванні.

По суті, завдяки Сноудену американці дізналися про те, що за ними може здійснюватися масове стеження через електронну пошту, телефон, відеочати та особисте листування у соцмережах.

Аткже Сноуден оприлюднив інформацію про існування британської програми стеження Tempora і про те, що спецслужби Великобританії проникали в комп'ютери та відслідковували дзвінки іноземних політиків на саміті Великої двадцятки (Лондон, 2009 рік).

Ці та багато інших розсекречених відомостей завдали величезної шкоди секретним службам США та Великобританії.

Сноуден говорив про те, що передає далеко не всі секретні дані, а лише ті, які не завдадуть шкоди конкретним людям, але допоможуть хоч на секунду зробити світ кращим – люди повинні знати про те, що в їхнє приватне життя можуть проникнути у будь-який момент. .

Що ж далі?

Після розголошення секретних даних, 20 травня 2013 року Сноуден узяв відпустку до АНБ, попрощався зі своєю дівчиною та відлетів до Гонконгу. 6 червня він повідомив Геллману, що в його будинку на Гаваях був обшук - того ж дня секретні дані були опубліковані у "Вашингтон пост" та "Гардіан".

22 червня держдепартамент США звернувся до влади Гонконгу з вимогою видати його США, проте влада відмовилася це зробити – їх не влаштували деякі формулювання у запиті.

23 червня розпочалися пригоди Сноудена, пов'язані з Росією. Надійшла інформація про те, що Едвард Сноуден разом із представницею Wikileaks Сари Харрісон прибув до московського аеропорту «Шереметьєво». Сноуен, що не має російської візи, не мав права перетинати кордон з Росією, тому залишався в транзитній зоні «шереметьєво». За повідомленнями преси, Сноуден і Харрісон навіть не дісталися до аеропорту, а відразу пересіли в автомобіль з номерами посольства Венесуели і зникли в невідомому напрямку. Увечері 23 червня Сноуден попросив політичного притулку у влади Еквадору.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров 25 червня повідомив, що Росія не має жодного відношення до дій Едварда Сноудена, ніколи не вела і не веде з ним жодних справ, він не чинив злочинів на території Росії, тому немає підстав для його арешту та передачі владі США .

30 червня Сара Харрісон передала до Міністерства закордонних справ Росії документи та прохання Сноудена надати йому політичний притулок у Росії. Президент Росії Володимир Путін сказав, що Росія надасть диверсанту, що побіжить, притулок, але з умовою, що він перестане завдавати шкоди уряду США.

Після повернення до США Сноудену загрожує тюремний термін до 30 років, тоді як його прихильники збирають мільйони підписів на його захист, а у Гонконгу проводять петиції біля стін посольства США.

Відео на тему

Порада 2: Едвард Сноуден: біографія, кар'єра, особисте життя

У 2013 році ім'я Едварда Сноудена не сходило з великих газетних шпальт і звучало у випусках теленовин. Технічний спеціаліст ЦРУ, спецагент АНБ викрив американські служби у порушенні цивільних правта свобод людей по всьому світу.

Дитинство і юність

Майбутній спецагент народився 1983 року в місті Елізабет-сіті. Глава сімейства служив у береговій охороні Північної Кароліни, мати присвятила себе юриспруденції. Незабаром пара розлучилася, Едвард і сестра Джессіка залишилися жити з матір'ю. Дитячі роки хлопчик провів там, там закінчив середню школу.

1999-го родина переїхала до Меріленду. Юнак став студентом коледжу, вивчав інформатику, готувався до вступу до університету на підготовчих курсах. Але завершити освіту вчасно завадило погане здоров'я, молодик кілька місяців був відсутній на заняттях. Навчання тривало дистанційно через Інтернет аж до 2011 року, після чого Едвард отримав ступінь магістра в університеті Ліверпуля.

2004-го Сноуден служив в американських Збройних силах. Він мріяв потрапити до Іраку і «допомогти людям звільнитися від гноблення». На навчаннях новобранець зламав обидві ноги та був демобілізований.

Робота у спецслужбах

Новим етапом біографії Сноудена стала робота в органах національної безпеки держави. Кар'єра юнака почалася з охорони об'єкта в Мерілендському університеті. Він отримав допуски найвищого ступеня не лише до секретної, а й до розвідувальної інформації. Далі його перевели на базу АНБ на Гаваях на посаді системного адміністратора.

Подальшим місцем служби Едварда стало ЦРУ, де займався питаннями захисту інформації. Протягом двох років у Женеві під дипломатичним прикриттям він забезпечував комп'ютерну безпеку. У цей період Сноуден пережив велике розчарування у діяльності вітчизняних спецслужб, особливо його вражали способи, за допомогою яких співробітники проводили вербування та отримували потрібну інформацію. З 2009-го Сноуден розпочав співпрацю з консалтинговими компаніями, які працювали у зв'язці з АНБ, були серед них і військові підрядники.

Розголошення інформації

Побачене в Швейцарії позбавило Сноудена ілюзій і змусило задуматися про користь таких дій уряду. Подальша діяльність лише підтвердила його рішучість та необхідність переходити до активних дій. Він сподівався, що прихід до Білого дому президента Барака Обами покращить ситуацію, але вона лише посилилася.

Рішуче діяти Сноуден почав у 2013-му, коли відправив електронною поштою анонімне послання режисеру та кінопродюсеру Лаурі Пойтрас. Лист містив інформацію про те, що автор має важливі відомості. Наступним рішучим кроком стало зашифроване спілкування з англійцем Гленном Грінвальдом із видавництва «Гардіан» та автором статей для «Вашингтон Пост» Бартоном Геллманом. За наявною інформацією, Сноуден передав їм майже двісті тисяч файлів із грифом «таємно». З кінця весни ці два публіцисти почали отримувати від Едварда матеріали за програмою PRISM, створеною американською розвідкою. Суть держпрограми полягала у негласному збиранні інформації про громадян по всьому світу. Щорічно система перехоплювала півтора мільярди телефонних розмовта електронних повідомлень, а також записувала пересування мільярдів людей – власників мобільних телефонів. За словами керівника інформаційної розвідки, система працювала на законних підставах, які допускали спостереження за трафіком мережі користувачів деяких інтернет-ресурсів. Потенційно під ковпаком міг виявитися будь-який громадянин США, особливий інтерес викликали іноземці. Система давала можливість переглядати пошту, фотографії, прослуховувати відеочати та голосові повідомлення, а також черпати подробиці особистого життя з соціальних мереж.

Викриття

Служба національної безпеки розпочала розслідування за фактом витоку в пресі інформації про роботу системи PRISM. Після оприлюднення багато компаній, зокрема Googl, розпочали перевірку систем шифрування інформації, щоб запобігти подальшому витоку відомостей про своїх користувачів. Раніше ця інтернет-компанія, як і багато інших, шифрувала дані тільки під час пересилання, а на серверах вони зберігалися незахищеними. Американська організація правозахисників подала кілька позовів до судових органів щодо визнання незаконним такого збору даних. Незабаром була реакція Євросоюзу, що там також плануються заходи щодо захисту інформації.

Технічний фахівець видав інформацію про стеження за мільярдом людей у ​​десятках країн. У його списку значилися великі компанії інтернету та стільникового зв'язку, які щодня співпрацювали зі спецслужбами. Едвард виправдовував свої дії тим, що виступав за відкритість та дотримання законних інтересів суспільства.

Директор АНБ звинуватив Сноудена в тому, що він заволодів інформацією не лише стосовно розвідки США, а й Великобританії. А Пентагон заявив, що він володіє відомостями про багато військових секретних операцій. Виникла версія, що у Сноудена технічно не міг провести подібну операцію поодинці, звучали слова про ймовірну підтримку з боку російської розвідки. Однак доказів цього не знайшлося, і Едвард спростував допомогу з боку інших держав. Сам обвинувачений чудово розумів, що йому доведеться «страждати за свої вчинки». Він приніс у жертву спокійне життя на Гаваях, щоб виступити проти порушення свобод людей шляхом тотального стеження. Він не вважав вчинок героїчним і не ставив на чолі всього гроші: «Я не хочу жити у світі, де немає таємниці приватного життя».

Втеча за кордон

Майже відразу Сноуден залишив країну і вилетів до Гонконгу, де продовжив спілкування з журналістами. За два тижні в його будинку на Гаваях з'явилася поліція. "Вашнгтон Пост" і "Гардіан" відразу ж опублікували отримані матеріали, що викривають систему PRISM. У Гонконг разом із журналістами записав на відео інтерв'ю і відкрито заявив про себе. Далі Едвард планував виїхати до Ісландії, вважаючи, що країна найкраще підтримує свободу слова, перебування в Гонконгу залишалося небезпечним. Російські дипломати запропонували йому переїхати до Росії. Керівництво країни погодилося надати трирічний дозвіл на проживання за умови припинення ним підривної роботи.

Особисте життя

Зважаючи на вжиті заходи безпеки особисте життя викривача залишається в таємниці для широкого кола. До того, як його ім'я стало відоме усьому світу, Едвард жив на одному з гавайських островів з Ліндсі Міллс. Є версія, що громадянський шлюб пари триває і вони разом проживають у орендованій квартиріу Москві.

Сноуден захоплюється азіатською культурою, зокрема японською. Аніме та бойові мистецтвазацікавили його під час роботи на одній із військових баз США в Японії. Тоді комп'ютерний фахівець почав вивчати мову Країни сонця, що сходить.

Як живе сьогодні

На батьківщині Сноудена оголосили у міжнародний розшук та заочно звинуватили у шпигунстві та розкраданні державної власності. Сьогодні його точне місце знаходження невідоме. Росія продовжила опального агента право перебування на своїй території до 2020 року. Директор ЦРУ впевнений, що Сноуден зобов'язаний відповідати перед судом Америки, але він не йде на контакт з американською дипломатією. Фахівець з безпеки готовий повернутися до Америки, якби був упевнений, що розгляд відбудеться відкрито для широкого загалу.

Знаменитий викривач не веде закритого способу життя. Його обличчя можна часто спостерігати на різних конференціях з питань правозахисту та комп'ютерних технологій. Багато країн запрошують його виступити з курсом лекцій чи відвідати фестивалі музики та культури. За таке відеоспілкування Сноуден отримує непогані гонорари, сьогодні їх розміри наблизилися до його заробітку в Америці. Але сам Едвард не втомлюється повторювати, що життя в Росії дороге, бо, покидаючи батьківщину він нічого не захопив із собою, йому доводиться самому заробляти гроші. Навіть не знаючи мови, за ці роки Сноуден побував у багатьох куточках Росії, але більшу частину часу він, як і раніше, проводить у глобальній мережі.

Неоднозначна постать технічного фахівця викликала інтерес у розробників ігор, героєм яких він став. Британський журналіст Грінвальд присвятив йому книгу «Сховатись ніде», а 2016-го американський режисер Олівер Стоун представив фільм про життя агента.

Едвард Джозеф Сноуден(англ. Edward Joseph Snowden; нар. 21 червня 1983, Північна Кароліна) - американський технічний асистент і колишній співробітник ЦРУ та Агентства національної безпеки США. На початку червня 2013 року Сноуденпередав газетам The Guardian і The Washington Post секретну інформацію АНБ щодо тотального стеження американських спецслужб за інформаційними комунікаціями між громадянами багатьох держав по всьому світу за допомогою існуючих інформаційних мереж та мереж зв'язку, включаючи відомості про проект PRISM. У зв'язку з цим у США Едварду Сноуденузаочно пред'явлено звинувачення у порушенні закону.

Едвард Сноуден
Рід діяльності: Системний адміністратор
Дата народження: 1 червня 1983
Місце народження: Елізабет Сіті, Північна Кароліна, США
Громадянство: США

Кар'єра та особисте життя Едварда Сноудена

Едвард Сноуденнародився в місті Елізабет-сіті, Північній Кароліні, в сім'ї Лонні та Елізабет Сноуденів. Дитинство провів у Елізабет-Сіті, жив у Меріленді, поблизу штаб-квартири АНБ (Форт-Мід). Вивчав інформатику у коледжі в Меріленді, не одразу зміг отримати диплом. З 2003 року деякий час служив у збройних силахСША, залишивши їх після перелому обох ніг під час навчань. Потім працював в АНБ, розпочавши кар'єру в охороні секретного об'єкта на території Університету Меріленду, ймовірно, CASL. Отримав допуск рівня Top Secret/Sensitive Compartmented Information. Після АНБ працював у відділі інформаційної безпеки ЦРУ, зокрема з березня 2007 до лютого 2009 року працював під дипломатичним прикриттям постійного представництва США в ООН (Женева). Робота Едварда Сноуденабула пов'язана із забезпеченням безпеки комп'ютерних мереж.
У 2009 році Едвард звільнився і почав працювати в консалтингових компаніях, що працюють з АНБ, спочатку в Dell, потім у військовому підряднику Booz Allen Hamilton (менше 3 місяців до червня 2013 року).

У процесі роботи на американські спецслужби Едвард Сноудендедалі більше розчаровувався у тому діяльності. Так, за його словами, 2007 року він став свідком того, яким чином співробітники ЦРУ завербували швейцарського банківського службовця. Спочатку вони навмисне напоїли його і вмовили сісти за кермо і поїхати додому. Коли ж його заарештували за водіння в п'яному вигляді, агенти ЦРУ запропонували йому допомогу, що дозволило завербувати його для отримання доступу до секретів банку.
«Багато з того, що я бачив у Женеві, реально позбавило мене ілюзій про те, як діє мій уряд і що це приносить світу», - сказав згодом Едвард Сноуден. "Я зрозумів, що я - частина того, що приносить набагато більше шкоди, ніж користі".

За його словами, тоді він уперше задумався про розголошення службових таємниць, але не зробив цього з двох причин. По-перше, «більшість секретів ЦРУ – про людей, а не про машини та системи; і я не відчував би себе комфортно, розголосивши те, що могло б комусь зашкодити».
Оригінальний текст (англ.)
По-друге, він сподівався на зміни після обрання Барака Обами. Але незабаром він переконався, що з приходом Обами становище лише погіршилося.

У січні 2013 року Едвард Сноуденостаточно ухвалив рішення діяти. Він написав електронний лист Лаурі Пойтрас (Laura Poitras), колишньому американському кінопродюсеру та одному із творців Freedom of the Press Foundation ruen. При цьому Сноуден не розкривав свого імені, але повідомив, що має важливу секретну інформацію. Незабаром він зв'язався з Гленном Грінвальдом (Glenn Greenwald), журналістом англійської газети "Гардіан" (The Guardian), і з публіцистом Бартоном Геллманом (Barton Gellman), який писав статті для газети "Вашингтон Пост" (Washington Post).

Спілкування відбувалося у вигляді зашифрованих e-mail повідомлень. Сноуден писав, що з часом його особистість розкриється - з його власної волі, чи всупереч їй, - але до того часу просив не робити довгих цитат з його повідомлень, з побоювання бути ідентифікованим у вигляді семантичного аналізу. Як він припускав, спецслужби «майже напевно вб'ють вас, якщо вони думають, що ви є ключовою фігурою, через яку можна зупинити розкриття цієї інформації».
У другій половині травня 2013 року Едвард Сноуденпочав передавати Грінвальду та Геллману ключову інформацію про програму PRISM, але просив не розголошувати її одразу.

Зміна ставлення Едварда Сноудена до служби

Сноуденрозкрив інформацію про програму PRISM, що включає масове стеження за переговорами американців та іноземних громадян за допомогою телефону та Інтернету. PRISM дозволяє Агентству переглядати електронну пошту, прослуховувати голосові та відеочати, переглядати фотографії, відео, відстежувати файли, що пересилаються, дізнаватися інші подробиці з соціальних мереж. У програмі PRISM беруть участь Microsoft (Hotmail), Google (Google Mail), Yahoo!, Facebook, YouTube, Skype, AOL, Apple та Paltalk.
Едвард Сноуденпередав журналістам копію секретної ухвали суду FISC від 25 квітня 2013 року. За цією постановою один з найбільших американських операторів стільникового зв'язку Verizon зобов'язаний щодня передавати в АНБ «метадані» про всі дзвінки, зроблені в межах США, або між США та іншою країною, що включають телефонні номери абонента, що викликає і приймає, IMEI телефонів, час і тривалість розмови, розташування виклику. Проте звукозапис самої розмови передаватися не повинен.

Постановою заборонялося також усім державним та приватним службовцям, причетним до збору такої інформації, розкривати сам факт існування такої ухвали аж до 2038 року. У зв'язку з цим журналісти згодом припустили, що подібні ухвали могли бути направлені й іншим стільниковим операторам США.
Едвард Сноудензаявив, що спецслужби США з 2009 року незаконно проникали до комп'ютерних мереж східноазіатської волоконно-оптичної мережі Pacnet, а також китайських операторів мобільного зв'язку для отримання доступу до мільйонів SMS. Згідно з заявою гонконгської газети Sunday Morning Post (англ.) рос., він передав до редакції документи, що підтверджують це.

Едвард Сноуденоприлюднив відомості про існування британської програми стеження Tempora.
17 червня газета The Guardian з посиланням на дані Сноудена повідомила, що спецслужби Великобританії здійснювали моніторинг комп'ютерів і перехоплювали телефонні дзвінки іноземних політиків і чиновників, які брали участь у саміті Великої двадцятки в Лондоні в 2009 році. Секретну роботу проводили Центр урядового зв'язку Великої Британії та Агентства національної безпеки США. Крім того, британські спецслужби під час саміту перехоплювали телефонні переговори президента Росії Дмитра Медведєва.

Едвард Сноуденпідкреслив, що повідомив далеко не всю відому інформацію:
Я ретельно вивчив кожен документ, щоб переконатися, що його розголошення послужить законним інтересам суспільства... Є документи всіх типів, розголошення яких мало б наслідки, але я не передаю їх, оскільки моя мета - відкритість, а не заподіяння шкоди людям.

Мотиви розголошення Едвардом Сноуденом даних програми PRISM

У супровідній записці до першої партії документів Сноуден написав: «Я розумію, що мені доведеться страждати за свої вчинки», але «я буду задоволений, якщо секретні закони, нерівна безкарність та непереборна виконавча влада, правляча темасвітом, який я люблю, будуть розкриті хоча б на мить». «Я справді хочу, щоб у центрі уваги опинилися ці документи, і сподіваюся, що це викличе обговорення серед громадян усього світу про те, в якому світі ми хочемо жити».
Нещодавно Едвард жив досить комфортним життям при зарплаті близько $200 тисяч на рік, винаймав будинок у Вайпаху на Гаваях разом зі своєю дівчиною і працював в офісі компанії Booz Allen Hamilton.
«Я готовий пожертвувати всім цим, тому що не можу зі спокійною совістю дозволити уряду США порушувати приватність, свободу Інтернету та основні свободи людей у ​​всьому світі за допомогою цієї величезної системи стеження, яку вони потай розробляють», - сказав він в інтерв'ю «Гардіан».
«Якби моїм мотивом були гроші, я міг би продати ці документи будь-якій кількості країн та розбагатіти».

Якоїсь миті він дійшов висновку, що незабаром процес створення мережі стеження АНБ стане незворотнім. «Ви не можете чекати, поки хтось почне діяти. Я шукав лідерів, але я зрозумів, що лідерство у тому, щоб діяти першим». «Я не вважаю себе героєм, тому що я дію у власних інтересах: я не хочу жити у світі, де немає таємниці приватного життя, і тому немає місця для інтелектуальних досліджень та творчості».

Життя Едварда Сноудена після розголошення

20 травня 2013 року Сноуденпопрощався зі своєю дівчиною на кілька тижнів і взяв відпустку в АНБ під приводом лікування епілепсії, він відлітає до Гонконгу, де зняв номер у готелі та продовжував електронну листування з журналістами.
6 червня 2013 року стривожений Сноуден повідомив Геллмана: «Поліція сьогодні вранці відвідала мій будинок на Гаваях». Того ж дня з його дозволу "Вашингтон Пост" та "Гардіан" опублікували викриття програми PRISM.
9 червня 2013 року Сноуден вирішив розкрити свою особистість. Він запросив до Гонконгу для інтерв'ю журналістів, у тому числі Грінвальда та Пойтрас. Це відеоінтерв'ю та його справжнє ім'я було опубліковано «Гардіан» на його власне прохання. При цьому він заявив: "У мене немає наміру приховувати, хто я, оскільки я знаю, що не зробив нічого поганого".
Після розкриття своєї особи Сноуден продовжував надсилати секретні матеріали журналістам. Деякі колишні співробітники АНБ та ЦРУ висловлювали побоювання, що Сноуден може надати секретну інформацію Китаю. Сноуден відкинув ці припущення, сказавши, що в такому разі він давно б перебував у палаці в Пекіні.
10 червня 2013 року близько полудня Сноудензалишив готель The Mira в Гонконгу, в якому ховався від влади США. Він планував знайти політичний притулок в Ісландії або в іншій країні, яка підтримує свободу слова

11 червня 2013 року прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков повідомив про готовність Росії розглянути звернення Сноуденапро надання політичного притулку, якщо таке надійде. Пізніше цю позицію російської влади підтвердив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров.
21 червня 2013 року, у день 30-річчя Едварда, йому в США було пред'явлено звинувачення у розкраданні державної власності та розголошенні державної таємниці.
22 червня 2013 року стало відомо, що Державний департамент США звернувся до влади Гонконгу із вимогою затримати Сноудена та видати його США. Влада Гонконгу відмовилася видати Сноудена, посилаючись на некоректні формулювання у запиті.

23 червня 2013 року, як повідомлялося у ЗМІ, Сноудену супроводі представника WikiLeaks Сари Харрісон (англ.) рос. прибув до аеропорту «Шереметьєво» у Москві. Оскільки він не має російської візи, то він міг перебувати лише в транзитній зоні аеропорту, як передбачалося, кілька годин до стикувального рейсу. За версією «Известий», Сноудені Харрісон навіть не дісталися до будівлі аеропорту: після посадки літак відігнали на далеку стоянку аеропорту, їх вивели з літака і посадили в автомобіль, що під'їхав впритул до трапу, з дипломатичними номерами посольства Венесуели, який потім втік у невідомому напрямку і ніхто з журналістів не бачив Сноудена. до скликаної ним 12 липня зустрічі із правозахисниками. За свідченнями, отриманими кореспондентами ЗМІ, Сноуден не зупинявся в готелі Шереметьєво, розташованому в транзитній зоні аеропорту. Навпаки, газета «Комерсант» стверджує, що з 23 червня до зустрічі з правозахисниками 12 липня Сноуден перебував у транзитній зоні аеропорту «Шереметьєво».
Як повідомив міністр закордонних справ Еквадору, увечері 23 червня Сноуденпопросив притулку цієї країни. За повідомленнями преси, з Москви Сноуден наступного дня збирався вирушити до Венесуели через Гавану, проте його крісло в літаку виявилося порожнім. Згідно із заявою Держдепартаменту США, посвідчення особи Сноуденабуло офіційно анульовано американською владою, але це, як повідомляє прес-служба Держдепартаменту США, не позбавило його громадянства. За словами Джуліана Ассанжа, Еквадор надав Сноудену замість паспорта біженця. Влада Еквадору пояснила, що видача транзитних документів консулом не була санкціонована МЗС країни, тому документи є недійсними.

25 червня 2013 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров на прес-конференції в Москві оголосив, що Росія не має жодного відношення до переміщень Сноуденапо світу, а російська влададізналися про планах Сноуденавідправитися в Південну Америкуз інформації у пресі. Президент РФ Володимир Путін повідомив, що Сноуден знаходиться в транзитній зоні аеропорту «Шереметьєво», де не потрібна російська віза, кордон Росії не перетинав і на території країни жодних злочинів не чинив, у зв'язку з чим підстав для його затримання та видачі в США немає. Путін також заявив: «Наші спеціальні служби ніколи з паном Сноуденомне працювали та не працюють сьогодні». 30 червня в інтерв'ю Ехо Москви прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков уточнив, що Путін, навпаки, вважає за краще, щоб з Сноуденомрозбиралися спеціальні служби.

Спостерігачі зазначають, що перебування на території транзитної зони аеропорту Шереметьєво без російської візи (звичайної чи транзитної) допускається терміном не більше 24 годин. Протягом п'яти днів після прильоту ніхто із журналістів Сноудена у Москві не бачив.
28 червня 2013 року президент Венесуели Ніколас Мадуро заявив, що готовий надати Сноудену політичний притулок. Під час прес-конференції Мадуро нагадав, що США надала притулок Луїсу Посаду, засудженому до ув'язнення у Венесуелі. Батько екс-співробітника ЦРУ цього ж дня заявив, що його син може повернутися до США на певних умовах; при цьому наголосив, що висловлює лише свою особисту думку, з самим Едвардом він не спілкувався з квітня.
30 червня 2013 року Сноуден попросив політичного притулку у Росії. О 22:30 громадянка Великобританії Сара Харрісон, яка його супроводжує, подала в МЗС РФ відповідні документи.

1 липня 2013 року на прес-конференції у Москві Володимир Путін оголосив, що Сноудензможе залишитися в Росії, але «є одна умова: він повинен припинити свою роботу, спрямовану на те, щоб завдавати шкоди нашим американським партнерам, хоч як це дивно справить з моїх вуст». Наступного ранку Дмитро Пєсков повідомив, що висунуті Путіним умови Сноудена не влаштовують.
2 липня 2013 уряди Франції, Іспанії, Італії та Португалії, а також ще ряду європейських держав заборонили літаку президента Болівії Ево Моралеса входити в повітряний простір своїх країн після вильоту з Москви, у зв'язку з чим літак вимушено приземлився у Відні. Заборона була пов'язана з побоюваннями, що на борту лайнера знаходиться Сноуден. Під час огляду літака у Відні австрійською службою безпеки з'ясувалося, що Сноуден там немає.
7 липня 2013 року стало відомо, що розіславши прохання про політичний притулок більш ніж у 20 держав, Сноуден отримав три позитивні відповіді – від Болівії, Венесуели та Нікарагуа.

12 липня 2013 року Едвард Сноуденпровів зустріч у "Шереметьєво", куди були запрошені представники міжнародних правозахисних організацій "Міжнародна амністія", "Transparency International", "Human Rights Watch", польська правозахисна організація "Крідо Легал", а також представник ООН у Росії. Крім того, запрошення отримали депутат Держдуми В'ячеслав Ніконов, член Громадської палати РФ Ольга Костіна, омбудсмен Володимир Лукін, а також адвокати Анатолій Кучерена, Генріх Падва та Генрі Резнік. На зустрічі Сноуден повідомив про намір попросити тимчасовий притулок у Росії, оскільки його безпека зараз може бути забезпечена лише в тому випадку, якщо він тимчасово залишиться в Росії, хоча планує оселитися в Латинській Америці. Представниця Human Rights Watch Тетяна Локшина повідомила на зустрічі, що дорогою в аеропорт їй зателефонував американський посол у Росії Майкл Макфол і попросив передати, що США вважають Сноудена не викривачем, а тим, хто порушив закон. Увечері ситуацію навколо Сноуденаобговорили по телефону президенти Росії та США Путін та Обама.

Реакція на дії Едварда Сноудена

Кримінальні звинувачення Едварда Сноудена
США заочно звинуватили Сноудена в розкраданні державної власності, розкритті даних про національну оборону та навмисну ​​передачу секретної інформації стороннім особам. У сукупності за цими звинуваченнями йому загрожує до 30 років в'язниці, а можливо, і страта.

Петиції на захист Сноудену
В Інтернеті з'явилися щонайменше дві петиції на захист Сноудену. Одна з них була створена 9 червня на сайті Білого дому і неодноразово обговорювалася в пресі. Петиція проголошує Сноуден «національним героєм» і вимагає його повної амністії. На 27 червня вона зібрала понад 120 тис. голосів, тобто здолала поріг (100 тис. до 9 липня), після якого Білий дім буде зобов'язаний дати офіційну відповідь.
Інша петиція створена 12 червня на сайті Avaaz і закликає «розглядати Сноудена

Едвард Сноуден – американський технічний помічник, відомий усьому світу оприлюдненням низки сенсаційних викриттів спецслужб США щодо масового стеження за громадянами. З 2013 року його ім'я фігурувало на перших шпальтах ЗМІ, оскільки інформація про порушення Агентством національної безпеки (АНБ) прав та свобод мільйонів американців та європейців вразила світову громадськість.

Останнім часом Сноуден живе в Росії, де йому надали політичний притулок, оскільки США оголосили його в міжнародний розшук, заочно звинувативши в розкраданні та розголошенні державної таємниці, що розцінюється як загроза безпеці країни.

Дитинство і юність

Народився Едвард Сноуден 21 червня 1983 року в місті Елізабет-Сіті, розташованому в штаті Північна Кароліна. Його батьки – охоронець берегової служби Лонні та юрист Елізабет Сноуден – розлучені. У сім'ї Едвард є молодшою ​​дитиною, має старшу сестру Джесіку, яка працює юристом у Федеральному судовому центрі у Вашингтоні.

Дитинство та юність Сноудена пройшли у рідному містечку, де майбутній співробітник ЦРУ та АНБ США здобув середню освіту. 1999 року родина Сноудена переїхала до Меріленду. Там Едвард вступив до коледжу Енн Ерандель, де пройшов підготовчі курси для вступу до університету.

Проте станом здоров'я так і не закінчив курс навчання – йому довелося дистанційно продовжувати навчання, що не завадило Сноудену в 2011 році отримати ступінь магістра в Ліверпульському університеті.

У 2004 році Едвард Сноуден пішов служити в Збройні сили США резервістом, звідки через кілька місяців після серйозної травми обох ніг був комісований. З цього моменту біографія Сноудена була безпосередньо пов'язана з інформатикою, програмуванням та IT-технологіями, в яких хлопець виявляв професіоналізм та особливий талант, незважаючи на відсутність формального підтвердження кваліфікації фахівця.

Служба у ЦРУ

Підйом кар'єрними сходами у Едварда Сноудена був впевненим і стрімким. Перші професійні навички фахівець отримав у АНБ, працюючи в охоронній структурі секретного об'єкту в університеті Меріленду. За кілька років Сноуден був прийнятий на службу до ЦРУ і під дипломатичним прикриттям направлений до Женеви на посаді постпреда США в ООН. Там до його обов'язків входило здійснення безпеки комп'ютерних мереж. За словами Едварда, робота у Швейцарії відкрила йому очі на те, що він є особливою ланкою у спецслужбах США, яка приносить людям більше шкоди, ніж користі.

У 2009 році програміст звільнився з ЦРУ і почав працювати в консалтингових компаніях Dell і Booz Allen Hamilton, які співпрацюють з АНБ, виконуючи обов'язки зовнішнього підрядника.

Сноуден не схвалив діяльності Агентства національної безпеки США, у майбутньому позбавивши американську громадськість ілюзій про правомірні дії уряду щодо всього світу. У зв'язку з цим у 2013 році спецагент АНБ вирішив діяти за велінням свого серця та розкрити людям секретну інформацію, яка викриває американські спецслужби у масовому стеженні за людьми.

Сноуден неодноразово зазначав, що розсекретити неправомірні дії АНБ і ЦРУ він хотів ще 2008 року, але сподівався, що з приходом до влади ситуація в секретних службах США зміниться. Незабаром програміст став очевидним, що новий президент США продовжує політику своїх попередників і не має наміру перешкоджати діяльності «шпигунів».

Викриття та кримінальні переслідування

Робота Сноудена з розсекречення злочинів американських спецслужб стартувала у 2013 році. Тоді колишній агент ЦРУ та АНБ зв'язався з кінопродюсером Лорою Пойтрас, американським журналістом Ґленном Грінвальдом та публіцистом Бартоном Геллманом, яким повідомив, що готовий надати секретну інформацію.

Спілкування Сноудена відбувалося через зашифровані e-mail повідомлення, через які айтішник злив журналістам 200 тисяч секретних документів. Їхній статус таємності перевищував опубліковані раніше матеріали на WikiLeaks щодо конфліктів в Афганістані та Іраку. Після цього вибухнув скандал, а оголошений компромат отримав у пресі ефект термоядерної бомби. Надалі засновник WikiLeaks заявить про те, що завдяки міжнародній некомерційній організації Сноуден залишається на волі.

Викриття Едварда Сноудена містили факти щодо стеження спецслужбами США за населенням у 60 країнах світу та 35 урядовими відомствами по всій Європі. Програміст розсекретив інформацію про програму PRISM, за допомогою якої спецагенти вели масове стеження за переговорами американців та іноземних громадян через Інтернет та мобільний зв'язок.

За даними Едварда, програма PRISM дозволяла АНБ прослуховувати голосові та відеочати, переглядати електронну пошту і фотографії, відстежувати файли, що пересилаються, і володіти всією інформацією користувачів соціальних мереж. У цій програмі брала участь велика кількість популярних сервісів: Microsoft (Hotmail), Facebook, Google (Gmail), Skype, Yahoo!, AOL, YouTube, Apple та Paltalk.

Також сенсаційним викриттям Сноудена стала секретна ухвала суду FISC, згідно з якою найбільший оператор стільникового зв'язку Verizon зобов'язаний щодня передавати АНБ метадані всіх дзвінків, що здійснюються в межах США. На тлі цієї ухвали журналісти припустили, що до таких зобов'язань могли бути залучені й інші американські стільникові оператори.

Крім цього, завдяки Сноуден стало відомо про існування програми стеження Tempora, яка веде перехоплення інтернет-трафіку і телефонних розмов, і про інтегроване програмне забезпечення iPhone, що дозволяє стежити за діями користувача.

Одним із найрезонансніших викриттів Сноудену стало розкриття факту перехоплення розвідниками США телефонних розмов іноземних політиків та чиновників, які брали участь у саміті G20, що проходив у 2009 році в Лондоні. До постраждалих від неправомірних дій АНБ США увійшли багато відомих політиків з усього світу.

За даними Пентагону, Сноуден володіє 1,7 млн ​​секретних документів, більшість із яких стосуються життєво важливої ​​інформаціїпро операції американської армії та флоту, морських піхотинців та військово-повітряних сил. Ця інформація, на думку журналістів, поступово розкриватиметься з метою заподіяння шкоди національним інтересам США та АНБ.

Після ухвалення рішення розкрити свою особистість Едвард Сноуден, усвідомлюючи, що за цей вчинок йому доведеться дорого заплатити, втік.

Спочатку програміст переховувався у Гонконгу, де планував здобути політичний притулок. Після оголошення офіційного звинувачення американською владою в розкраданні та розкритті секретної державної таємниці, що сталося в день 30-річчя Едварда, шпигун з невідомих причин з'явився в Москві в аеропорту «Шереметьєво», але, не маючи російської візи, змушений був залишатися в транзитній зоні аеропорту .

За даними ЗМІ, у Росії програміста зустрів автомобіль із дипломатичними номерами Венесуели, який відвіз Сноудена у невідомому напрямку. Імовірно, через Москву Едвард мав намір вирушити до Південної Америки.

30 червня 2013 він попросив надати йому політичний притулок в Росії, і вже наступного дня президент РФ дозволив програмісту залишатися на території країни за умови, що він припинить підривну роботу американських спецслужб.

При цьому Едвард Сноуден подав американській владі прохання про помилування, посилаючись на те, що у своїх вчинках не спостерігає нічого поганого та протиправного. Американська влада має суперечливе ставлення до викриття Сноудена, вважаючи, що програміст зобов'язаний постати перед судом, оскільки видав державні секрети США. Американські розвідники вважають вчинок колишнього співробітника ЦРУ та АНБ жорстким і незаконним, які завдали розвідувальній службі США непоправної шкоди.

У свою чергу, у Європейському Союзі категорично ставляться до питання щодо переслідування Сноудена. Європарламент неодноразово закликав ЄС відмовитися від призначення покарання для американця, надати йому захист, що унеможливить його екстрадицію до США або повернення третьою стороною.

У липні 2016 року директор ЦРУ США Джон Бреннан заявив, що Сноуден має повернутися до США і постати перед судом. Тоді керівник американської зовнішньої розвідки не підтримав позиції колишнього генерального прокурора США Еріка Холдера, який назвав діяльність Сноудена «послугою суспільству». Глава ЦРУ не вірить, що завдяки Едварду в країні розпочалося обговорення соціально значимих питань.

2016 року екс-співробітник Агентства національної безпеки розповів в інтерв'ю виданню Financial Times про своє життя в російській столиці. Сноуден зізнався, що його знань російської вистачає лише на те, щоб зробити в ресторані замовлення. Сноуден додав, що живе за північноамериканським східним часом і більшу частину часу проводить в Інтернеті, але так було в його житті завжди.

Сноуден неодноразово висловлював думку щодо російських антитерористичних законів. Колишній співробітник американських спецслужб розкритикував у своєму мікроблозі у соціальній мережі «Твіттер»пакет законів («пакет»), які вводять довічне ув'язнення за міжнародний тероризм та зобов'язують операторів зв'язку, месенджери та соцмережі зберігати інформацію про факти розмов та листування користувачів та їх зміст.

«Масове стеження не працює. Цей закон відбирає у кожного росіянина гроші та свободу, не покращивши безпеку. Не варто його підписувати», – зазначає Сноуден.

У 2017 році, як і раніше, влада багатьох країн світу запрошує колишнього співробітника американських спецслужб висловитися з низки питань, а також виступити з лекціями.

Фільми

«Найрозшукуваніша людина у світі» Едвард Сноуден після публікації та оприлюднення секретної інформації американських спецслужб став однією з головних персон для письменників і кінематографістів, які замислилися зробити його частиною своїх творінь. Він був головним героєм документального фільму "Громадянин чотири" ("Citizenfour"), знятого Лорой Пойтрас на основі інтерв'ю з екс-співробітником ЦРУ та АНБ.

Фільм про Едварда Сноуден завоював престижну премію «Оскар» як найкраща документальна картина зі сміливим сюжетом, який з перших і до останніх секунд несе в собі сенсаційну інформацію викривального характеру.

У 2016 році світ побачив новий проект знаменитого режисера під назвою «Сноуден», присвячений історії колишнього айтішника спецслужб США, що ховається від злісного американського уряду. Головні ролі у кінострічці виконали актори, та.

Особисте життя

Особисте життя Едварда Сноудена після його гучних викриттів через прийняті запобіжні заходи стало таємницею для суспільства. Про сімейного життявін згадав якось побіжно – у 2013-му повідомив, що у нього є дружина та діти. Відомо, що з 2009 року його дівчиною була танцівниця Ліндсі Міллс, з якою він мешкав у цивільному шлюбі на гавайському острові Вайпаху.

Ходили чутки, що 2013-го пара розлучилася. Але режисер Олівер Стоун, автор фільму про Сноуден, спростував цю інформацію. Американський шпигун, як і раніше, живе разом з обраницею в Росії. Цьому факту доказами служать та їх спільні фото, що з'являються на персональному обліковому записі Ліндсі в Інстаграмі.

У 2013 році колишня співробітниця російських спецслужб запропонувала Едварду Сноудену одружитися з нею. Про це вона написала в Твіттері, але користувачі назвали такий крок з її боку піаром.

За словами журналістів, які брали у Едварда інтерв'ю в Гонконгу, Сноуден залишається добродушною та розумною людиною, у характері якої простежуються нотки романтики та ідеалізму. Програміст веде тихий і здоровий образжиття, практикує буддизм, багато часу проводить за комп'ютером та захоплюється читанням книг з історії Росії. При цьому «викривач» АНБ та ЦРУ дотримується вегетаріанської дієти, не п'є кави та не вживає алкоголю.

Едвард Сноуден зараз

Неодноразово програміст заявляв, що готовий на переїзд до Сполучених Штатів за умови проведення відкритого судового розгляду з присутністю на процесі присяжних. Але жоден глава держави й досі не дав Сноудену таких гарантій. У 2017 році журналісти висували припущення, що Москва не стане більше приховувати Едварда на території Росії, а видасть його новому президенту США, але програміст знову зумів продовжити дозвіл на проживання.

2018 року американець припинив зв'язки з громадськістю терміном на півроку. Восени за його участю відбувся відеоміст із Університетом менеджменту австрійського міста Інсбрук. Едвард повідомив, що зараз здійснює керівництво американським фондом захисту свободи журналістів.

У межах своєї діяльності Сноуден розробляє програму, що забезпечує захист джерел інформації від зовнішніх загроз. За словами колишнього співробітника ЦРУ, його хвилюють насамперед проблеми американського суспільства, з якими він продовжує боротися. При цьому Едвард не припиняє критикувати російський уряд та реформи.

У листопаді Сноуден провів лекцію для керівного складу «Моссаду», надавши на відеоконференції докази впровадження АНБ у дії ізраїльської розвідки. Про нові виступи у 2019 році Сноуден поки що не надає інформації, але передбачається, що програміст продовжить викриття американських спецслужб.

Цитати

Сам Сноуден із приводу своїх викриттів каже так:

«Я ретельно вивчив кожен документ, щоб переконатися, що його розголошення стане законним інтересам суспільства. Є документи всіх типів, розголошення яких мало б наслідки, але я не передаю їх, оскільки моя мета - відкритість, а не заподіяння шкоди людям».

Едвард Джозеф Сноуден (Edward Joseph Snowden) – колишній співробітник Центрального розвідувального управління та Агентства національної безпеки. У червні 2013 року Едвард Сноуденпередав ЗМІ таємну інформацію АНБ. Завдяки цьому весь світ дізнався, що американські спецслужби ведуть стеження за інформаційними комунікаціями між громадянами держав по всьому світу за допомогою існуючих інформаційних мереж та мереж зв'язку.

Влада США заочно звинуватила Едварда Сноудена в розкраданні державної власності, розкритті даних про національну оборону та навмисну ​​передачу секретної інформації стороннім особам.

Біографія Сноудена

Вивчав інформатику у коледжі в Меріленді. З 2003 року служив у збройних силах США, залишивши їх після тяжкої травми ніг під час навчань.

Після армійської служби почав працювати в АНБ, охороняючи секретний об'єкт на території Університету Меріленда. На цій роботі Едвард Сноуден отримав допуск до секретної інформації рівня Top Secret/Sensitive Compartmented Information.

Після АНБ, Едвард Сноуден влаштувався відділ інформаційної безпеки ЦРУ. З березня 2007 по лютий 2009 року працював під дипломатичним прикриттям постійного представництва США (Женева).

У 2009 році Едвард звільнився з державної служби і почав працювати в консалтингових компаніях, що працюють з АНБ: компанія Dell, а військовий підрядник Booz Allen Hamilton (на останньому місці роботи він працював менше 3 місяців).

Едвард Сноуден каже, що за час служби поступово розчарувався в ній: "Я зрозумів, що я - частина того, що приносить набагато більше шкоди, ніж користі" (з інтерв'ю The Guardian).

Якоїсь миті він дійшов висновку, що незабаром процес створення мережі стеження АНБ стане незворотнім. «Ви не можете чекати, поки хтось почне діяти. Я шукав лідерів, але я зрозумів, що лідерство у тому, щоб діяти першим». «Я не вважаю себе героєм, тому що я дію у власних інтересах: я не хочу жити у світі, де немає таємниці приватного життя, і тому немає місця для інтелектуальних досліджень та творчості».

Співпраця Сноудена з пресою

У січні 2013 року Едвард Сноуден написав анонімний електронний лист Лаурі Пойтрас, колишньому кінопродюсеру та одному із творців організації Freedom of the Press Foundation. Сноуден повідомив Пойтрас, що має важливу секретну інформацію. Незабаром він зв'язався з журналістом газети The Guardian Гленном Грінвальдом і з публіцистом Бартоном Геллманом, який писав для газети Washington Post.

Сноуден листувався з журналістами за допомогою зашифрованих e-mail повідомлень. У другій половині травня 2013 року Сноуден почав передавати Грінвальду та Геллману ключову інформацію про програму PRISM, але просив не розголошувати її одразу.

Секрети від Сноудена

Великий брат стежить...

Одними з найбільш вражаючих з оприлюднених завдяки Сноуден даних стали дані про програму PRISM. Вона включає масове стеження американських спецслужб за переговорами американців та іноземних громадян за допомогою телефону та Інтернету.

PRISM дозволяє АНБ США переглядати електронну пошту, прослуховувати голосові та відеочати, переглядати фотографії та відео, відстежувати файли, дізнаватися про оновлення соціальних мереж. У програмі PRISM беруть участь корпорації, програмними продуктами чи гаджетами яких користуються сотні мільйонів людей по всьому світу: Microsoft (Hotmail), (Google Mail), Yahoo!, AOL, Apple і Paltalk.

Дипломати під ковпаком

Також завдяки Сноудену стало відомо, що спецслужби Великобританії здійснювали моніторинг комп'ютерів та перехоплювали телефонні дзвінки іноземних політиків та чиновників, які брали участь у саміті Великої двадцятки у Лондоні у 2009 році. Секретну роботу проводили Центр урядового зв'язку Великої Британії та АНБ США. Крім того, британські спецслужби під час саміту перехоплювали телефонні переговори президента Росії.

Втеча із США

• 20 травня 2013 року Сноуден узяв на роботі відпустку та відлетів до Гонконгу. Там, з готелю, він продовжив листування з журналістами. 6 червня 2013 року Сноуден повідомив журналіста Геллмана: «Поліція сьогодні вранці відвідала мій будинок на Гаваях». Того ж дня з його дозволу Washington Post та The Guardian опублікували викриття програми PRISM.
• 9 червня Сноуден запросив до Гонконгу журналістів для інтерв'ю. Це відеоінтерв'ю та його справжнє ім'я було опубліковано «Гардіан» на його власне прохання.
• 22 червня 2013 року стало відомо, що Держдеп США звернувся до влади Гонконгу із вимогою затримати Сноудена та видати його США. Влада Гонконгу відмовилася це зробити, посилаючись на некоректно оформлений запит.

Сноуден у Росії

• 23 червня 2013 року, як повідомлялося у ЗМІ, Сноуден у супроводі Сари Харрісон, представника WikiLeaks, прибув до московського аеропорту «Шереметьєво». Як повідомив міністр закордонних справ Еквадору, увечері 23 червня Сноуден попросив притулку цієї держави (нагадаємо, що у посольстві цієї держави в Лондоні вже ховається інший викривач американських секретів Джуліан Ассанж). Однак Сноуден так і не вилетів ні до Еквадору, ні до Венесуели, президент якої оголосив про готовність надати йому політичний притулок.
• 30 червня Сноуден попросив політичного притулку у Росії. Сара Харрісон, яка його супроводжує, подала у відповідні документи. Через тиждень стало відомо, що Едвард Сноуден надіслав прохання про політичний притулок майже у 20 держав. Позитивну відповідь дали Болівія, Венесуела та Нікарагуа.
• 12 липня Сноуден провів у транзитній зоні «Шереметьєво», де мешкав увесь цей час, зустріч із представниками міжнародних правозахисних організацій, деякими депутатами Держдуми та адвокатами Анатолієм Кучереною, Генріхом Падвою та Генрі Резніком. На зустрічі Сноуден повідомив, що просить тимчасовий притулок у Росії, а надалі планує оселитися в Латинській Америці.
• 16 липня Сноуден офіційно звернувся з проханням про надання тимчасового притулку в Росії.
• 24 липня 2013 року адвокат Анатолій Кучерена повідомив, що Сноуден хоче залишитися в Росії назавжди, знайти тут роботу і вже почав вивчати російську мову.