Що видобувають на копальні світ. Кімберлітова трубка "світ"

Це витончене, зовні тендітне, неймовірно красиве каміння зі здатністю відбивати і заломлювати промені, розкидаючи навколо себе чарівні іскри світла, викинула колись через вулканічні жерла на поверхню планети Земля. В наш час вулкани ці давно згасли, їхня надземна частина внаслідок ерозійних процесів зникла без сліду, а ось гірські породи, каміння та інші речовини, що застигли в жерлі, нікуди не пропали.

Те, що в цих жерлах міститься величезна кількість алмазів, вчені дізналися лише в середині минулого століття, коли на території африканського континенту було знайдено величезне алмазне родовище, прозване кімберлітовою трубкою (згодом було виявлено, що в подібних природних утвореннях міститься близько 90% запасів природних планети).

Подібну подію люди залишити без уваги не могли – і в усьому світі почалися активні пошуки подібних родовищ. Деяким країнам, таким як Ботсвана, Росія, Канада, ПАР, Ангола пощастило, і вони, виявивши шукану породу, практично відразу починали розробляти перспективні знахідки, вириваючи глибоку яму і створюючи величезних розмірів воронку.

Згодом вчені помітили цікаву особливість подібних дірок: літати гелікоптерам та іншим літальним апаратам над рукотворними кратерами вкрай небезпечно, оскільки величезна дірка буквально всмоктує їх у себе.

Освіта

Що стосується процесу утворення кімберлітової трубки та алмазів у ній, то виглядає він досить цікаво. Декілька мільярдів років тому в надрах землі стався прорив магматичних розчинів і газів (причому цікаво, що трапився він не в тонкому місці земної кори, товщина якої становить близько 10 км, а вибух пробив потужну платформу завтовшки 40 км).

Внаслідок цього з'явився канал конічної форми, більш схожий на келих для шампанського: що глибше вона йде під землю, то вже стає і на певній глибині переходить у жилу.

Отвір кратера цього каналу зазвичай від п'ятисот метрів до півтора кілометра. Після виверження в жерлі цього кратера застигли брекчії (вулканічні уламки) та туф сіро-зеленого кольору, так званий кімберліт – гірська порода, що складається з флогопиту, гранату, олівіну, карбонатів та інших мінералів.

Коли ці мінерали виходять на земну поверхню іншим способом, їхня форма завжди є добре ограненими кристалами. Але ось у складі кімберліту таких граней немає, а зерна являють собою округлу форму. Щодо алмазів, то вони з'являються на поверхні вже в готовому вигляді з гострими гранями, якими без обробки можна різати скло.

Незважаючи на те, що кімберлітова трубка зазвичай заповнена самоцвітами на 10%, видобуток алмазів з породи є досить трудомістким процесом, оскільки з однієї тонни кімберліту видобувають лише близько 1 карата самоцвітів, що становить 0,2 г.

Першу кімберлітову трубку, що отримала назву «Велика дірка», було знайдено в середині XIX ст. у ПАР, у провінції Кімберлі (звідки й пішла назва як породи, що містить алмази, так і самого жерла). Це родовище також є найбільшим кар'єром, створеним людьми без застосування будь-якої техніки.

Щоб створити у земній корі дірку такого масштабу, було задіяно понад 50 тис. гірників, які розробляли кар'єр за допомогою лопат та кирок. В результаті за п'ятдесят років з надр землі було вилучено понад 22 млн. т ґрунту та видобуто понад 2,7 тис. кг алмазів (близько 14,5 млн. карат).

Незважаючи на те, що зараз родовище «Велика діра» повністю вичерпало себе, алмазний кар'єр досі залишається місцевою пам'яткою, оскільки ось уже більше століття утримує славу найбільшої рукотворної діри нашого світу: площа його становить близько 17 га, по периметру діра має 1 , 6 км, а ширина 463 м.

Що стосується глибини, то нині вона не дуже велика, але раніше йшла вниз на 240 м. Коли добувати алмази перестали, родовище засипали до 215 м, після чого дно кар'єру підземні струмки заповнили водою та створили озеро. Зараз дірка має глибину 40 м.

Кар'єр «Світ»

У середині минулого століття на території Якутії у Росії геологи знайшли відразу кілька кімберлітових трубок– першою була «Зірниця», виявлена в 1954 р. Самоцвітів у ній було виявлено небагато, але знахідка цієї жерла спонукала геологів продовжити пошукові роботи.

І як виявилося, не дарма: вже наступного року в цих краях було виявлено одне з найбільших алмазних родовищ нашої планети під назвою «Мир» (на карті знайти його можна неподалік міста Мирний за такими координатами: 62°31'42″с. ш. 113 ° 59'39 "в.д). Примітно, що саме тут було знайдено найбільший самоцвіт Росії під назвою «XXVI з'їзд КПРС» вагою 342,5 карат (це трохи більше 68 гр.).

Розробці цієї кімберлітової трубки «Мир» влада країни приділила величезну увагу, привернула величезну кількість людей – і через деякий час серед дикого і необжитого краю було збудовано спочатку селище, а потім місто Мирне, розташоване більш ніж за тисячу кілометрів від Якутська. Поселення одразу розмістили так, що кімберлітова трубка опинилася прямо біля Мирного.

Роботи з розробки родовища «Мир» в умовах вічної мерзлоти (взимку температура тут нерідко буває -60 ° C) були надзвичайно важкі - працювати з землею було дуже важко і грунт доводилося підривати динамітом. Вже за кілька років, кар'єр давав близько 2 кг алмазів на рік, їх 20% мали ювелірну цінність, інші були задіяні у промислових цілях.

На даний момент, вважається, що в кар'єрі «Мир» видобувають найбільшу кількість алмазів у Росії і чверть усіх алмазів нашої планети (і це, притому, що за своїми розмірами він все ж таки дещо поступається іншому подібному родовищу, знайденому в цих краях – кімберлітовій трубці "Вдалою"): діаметр його становить 1,2 км, а глибина - 525 м.

Кілька років тому видобуток алмазом у кар'єрі після того, як глибина дірки досягла критичних розмірів, була припинена, всі роботи перейшли в підземну копальню «Мир». Робота під землею важка сама по собі, а в даному випадкуускладнюється ще й тим, що підземні води постійно підтоплюють рудник, внаслідок чого її доводиться постійно безперервно викачувати та спрямовувати у природні розлами, які були знайдені у земній корі.

Роботи в кімберлітовій трубці «Мир» найближчим часом зупиняти не збираються, оскільки геологи виявили, що величезна кількість алмазів залягає на глибині, що перевищує один кілометр, а тому родовище «Мир» можна розробляти ще більше тридцяти років.

Кар'єр «Вдала»

Найбільша кімберлітова трубка Росії також розташована на території Якутії, за 20 км від північного полярного кола (на карті її можна знайти за такими координатами: 66°25′ пн. ш. 112°19′ ст. д.). Її параметри становлять:

Ширина – 2 тис. м;
Довжина – 1,6 тис. м;
Глибина – 530 м-коду.

Ця дірка насправді складається з двох трубок, що примикають одна до одної – Західної та Східної. За своїми характеристиками самоцвіти з різних жерл досить сильно відрізняються один від одного.

Незважаючи на те, що цей алмазний кар'єр був відкритий в середині 50-х років, активно розробляти його стали лише на початку вісімдесятих. На даний момент самоцвіти видобувають відкритим способом, але оскільки глибина родовища стала критичною для цього типу розробок, нещодавно тут почала працювати підземна копальня.

Фахівці стверджують, що більшу частину алмазів із трубки Кімберліту «Вдала» з надр землі вже вилучено, при цьому деякі знахідки вражаючі. Наприклад, нещодавно тут було знайдено камінь, у якому було виявлено близько 30 тис. алмазів, що у мільйон разів перевищує їхню звичайну концентрацію.

Лют 10, 2009

Кімберлітова трубка ”Мир” – кар'єр, розташований у місті Мирний, Якутія. Кар'єр має глибину 525 м та діаметр 1,2 км, є одним з найбільших у світі кар'єрів. Видобуток алмазоносної кімберлітової руди припинено у червні 2001 року. В даний час на борту кар'єру ведеться будівництво підземної копальні з однойменною назвою, для відпрацювання підкар'єрних запасів, що залишилися, виїмка яких відкритим способом нерентабельна.

Кімберлітову трубку було відкрито 13 червня 1955 року геологами Амакінської експедиції Ю. І. Хабардіним, Є. Н. Єлагіною та В. П. Авдєєнком. Знаменита радіограма, передана ними керівництву експедиції про виявлення кімберліту, була кодованою:
Закурили трубку світу зпт тютюн чудовий тчк Авдєєнко зпт Єлагіна зпт Хабардін тчк

У 1957 році почався видобуток алмазів відкритим способом, що тривала до червня 2001. Поряд з кар'єром утворилося селище Мирне, що стало центром радянської алмазодобувної промисловості. Найбільший алмаз, знайдений у Росії, видобули на руднику “Мир” 23 грудня 1980 року. Він важить 342,5 карата (понад 68 г) і називається "XXVI з'їзд КПРС". У Останніми рокамикар'єрні вантажівки “накручували” спіралеподібною дорогою 8 км від дна до поверхні.
У ході своєї роботи, кар'єр 3 рази реконструювався, було створено унікальну тампонажну завісу, яка запобігала надходженню агресивних розсолів з Метегеро-Ічерського водоносного комплексу, а також система водовідливу 32250 м3 води на добу (близько 1 млн. м3 на місяць). Геологічна розвідка показала, що глибина залягання алмазів перевищує кілометр, тому в даний час компанія АЛРОСА, яка розробляє родовище, будує на родовищі підземну копальню. Для будівництва підземної копальні та майбутнього безпечного відпрацювання верхніх підземних горизонтів дно законсервованого кар'єру було засипано спеціальним запобіжним шаром породи. Ця "подушка", або "цілик", не піддається розривним тискам, її товщина - 45 метрів.
За роки розробки відкритим (кар'єрним) способом із родовища видобуто алмазів, за неофіційними даними, на 17 млрд. дол. США, вивезено близько 350 млн. куб. м. породи.
За відкриття трубки "Мир" Ю.І. Хабардін удостоєний Ленінської премії, Є. Н. Єлагіна була нагороджена почесною грамотою та дипломом "Першовідкривач родовища", а також стала почесним громадянином м. Мирного.

Поруч із містом Мирний, у якутському краї вічної мерзлоти, на лівобережжі середньої течії річки Ірель, розташований найбільший за масштабами алмазний кар'єр у світі, який має назву кімберлітова трубка «Мир».

На сьогоднішній день кар'єр з видобутку алмазів у Якутії має такі вражаючі параметри:

Його глибина складає 525 метрів.
Обсяг руди, витягнутої з кар'єру – 165 млн. куб.
Діаметр дна – 160-310 метрів.
Діаметр зовнішнього кільця 1,2 кілометра.
Глибина, яка була розвідана, – до 1200 метрів.

При першому погляді один із найбільших у світі кар'єрів, де ведеться видобуток алмазів, вражає своїм розмахом та вражає уяву. Освіта кімберлітової трубки – наслідок виверження вулкана, коли гази під величезною температурою і високим тиском через земну корувириваються назовні з надр землі. Вулканічний вибух виносить на поверхню Землі породу, що містить алмази – кімберліт.

Трубка має форму келиха і схожа на вирву величезних масштабів. Порода носить однойменну назву з містом Кімберлі, що знаходиться в Південній Африці, де в 1871 був знайдений алмаз, вага якого дорівнювала 85 каратам. Знайдений 16, 7 грамовий «камінчик» породив Алмазну лихоманку.

Історія кімберлітової трубки «Світ»

Ще на початку 19 століття почали зароджуватися чутки про наявність дорогоцінного каміння на території Якутії та західних землях, що межують з нею. Вчитель Петро Староватов після громадянської війнирозговорився в Кемпендяї зі старим, який розповів йому про свою знахідку пару років тому в одній з місцевих річок - це був блискучий камінчик з шпилькову голівку. Знахідку він продав купцю за дві пляшки горілки, мішок крупи та п'ять пакетів чаю. Через деякий час інша людина розповіла, що на берегах річок Кемпендяйка та Чона також знайшла дорогоцінне каміння. Але лише у 1947-1948 роках вперше почалися цілеспрямовані пошуки алмазів біля Сибірської платформи. Восени 1948 року група геологів, очолювана Г. Фанштейном, запустила пошукові роботи на річках Вілюй і Чона, а 7 серпня 1949 року на піщаній косі Соколиної група знаходить перший алмаз, і згодом тут було виявлено алмазний розсип. Пошукові роботи 1950-1953 року теж увінчалися успіхом – було виявлено кілька алмазних розсипів, а 21 серпня 1954 року було відкрито першу в Радянському союзі кімберлітову трубку, яка отримала назву «Зірниця».

Незабаром, 13 червня 1955 року геологічна партія побачила високу модрину з оголеним корінням, де лисиця прорила глибоку нору. Синій колір землі підказав, що це кімберліт. Ось так команда геологів відкрила алмазну трубку, що виявилася найбільшою у світі і з найбагатшим змістом. Начальству було надіслано таку телеграму: «Закурили трубку світу, тютюн відмінний». Через цю засекречену радіограму радянські геологи доповіли до столиці про відкриття кімберлітової алмазної трубки «Мир». Фраза тютюн чудовий говорила про те, що алмазів міститься велика кількість.

Ця знахідка була надзвичайно важливою для СРСР, оскільки після початку індустріалізації країна відчувала гостру нестачу промислових алмазів. Вважалося, що застосування алмазних інструментів вдвічі підвищує економічний потенціал країни, і незабаром виникло селище «Мирне», куди бездоріжжям, долаючи 2800 км шляху, рушили автоколони. На початку 1960 року в СРСР уже вевся активний видобуток алмазів на суму в 1 мільярд доларів на рік, і селище «Мирне» стало центром радянської алмазодобувної промисловості, і сьогодні тут проживає 40 000 осіб.

Найбагатше алмазне родовище у світі

Родовище розроблялося у вкрай важких кліматичних умовах, і щоб прорвати вглиб вічної мерзлоти, землю доводилося підривати з допомогою динаміту. Вже в 1960 році річний видобуток алмазів складав 2 кілограми, і 1/5 частина були ювелірної якості.

Алмази, після відповідного огранювання перетворювалися на дивовижні за красою діаманти, які використовувалися для створення ювелірних прикрас. Радянські громадяни, які планують одружитися, могли дозволити собі купити вишукані обручки з діамантами, в яких алмази були видобуті в Якутській кімберлітовій трубці «Мир». Інші 80% видобутих алмазів знайшли застосування у промислових цілях, оскільки за шкалою еталонних мінералів твердості Мооса це найміцніший у світі мінерал, що має найвищу теплопровідність, дисперсію та заломлення.

Активним розвитком кімберлітової трубки «Мир» найбільше занепокоєна південноафриканська компанія «De Beers», змушена скуповувати алмази радянського виробництва з метою контролю цін на світовому ринку. Перші особи компанії після переговорів із радянським керівництвом домовилися про прибуття делегації зі свого боку до селища Мирне. Було дано позитивну відповідь, але з однією умовою – делегація від СРСР, у свою чергу, відвідає алмазні кар'єри в Південній Африці.

Делегація південноафриканської компанії у 1776 році прибула до Москви з метою подальшого перельоту до селища Мирне, але її навмисно затримали, влаштовуючи нескінченні зустрічі та банкетні застілля. Коли делегація таки прибула до Якутії для огляду кімберлітової трубки «Мир», у них залишалося лише 20 хвилин для її огляду. Незважаючи на це, фахівці компанії De Beers залишилися під сильним враженням від розмаху побаченого, і були здивовані тим, що при обробці руди радянські фахівці не використовували воду. Враховуючи, що в цьому краї 7 місяців стоїть мінусова температура, то здійснити це просто неможливо.

Сьогодні місто Мирне з невеликого наметового селища перетворилося на сучасне промислове місто, де є асфальтові дороги, розвинена інфраструктура та висотні дев'ятиповерхові будинки. Тут є аеропорт, дві алмазні збагачувальні фабрики, міський парк, бари, ресторани, картинна галерея, плавальні басейни, стадіон, 3 бібліотеки, школа мистецтв, сучасний Палац Культури та готель на 4 поверхи. Для провінційного містечка тут є досить високий інтелектуальний потенціал. Тут уже багато років працює науково-дослідний інститут «Якутніпроалмаз» та відкритий для абітурієнтів Політехнічний інститут.

За 44 роки роботи кар'єру «Мир» (у період з 1957 по 2001 рік) тут було видобуто алмазів, вартість яких склала 17 мільярдів доларів. Масштаби кар'єру збільшилися до таких широт, що вантажним машинам доводилося долати майже 8 км шляху спіралеподібною дорогою, щоб зі дна кар'єру піднятися на поверхню.

Сьогодні алмазним кар'єромволодіє російська компанія "АЛРОСА", яка в 2001 році припинила видобуток руди в кар'єрі "Мир" за технологією відкритого способу. Головна причина – низька ефективність та небезпека.

Дослідження вчених показали, що алмази залягають на глибині понад 1000 метрів, і щоб налагодити ефективний видобуток, потрібна не кар'єр, а поземна копальня. Проектна потужність такого рудника за планом складатиме близько мільйона тонн руди щорічно. Загальний термін, запланований розробці родовища, становить 34 року.

Цікаві факти про кімберлітову трубку

Над глибоким кар'єромкатегорично забороняється літати гелікоптерам. Причина в наступному - величезна вирва викликає турбулентність повітряних мас, в якій літальні апарати не можуть безпечно маневрувати.
Стіни кар'єру неймовірно високі, і в них причаїлася небезпека не тільки для гелікоптерів. Тут спостерігається підвищена загроза зсувів.

За чутками, місцеві жителі бояться, що одного дня величезний кар'єр може поглинути прилеглі до нього території, у тому числі й ті, що забудовані для проживання людей, але це лише міські легенди селища Мирне.

Екологічне місто майбутнього на місці колишнього алмазного кар'єру

Сьогодні величезна яма, що порожня, представляє інтерес для вчених умів, і вже виникають ідеї щодо створення в цій вирві екогорода. Керівник архітектурного бюро Москви Микола Лютомський поділився своїми планами щодо неймовірного рішення. «Основна частина проекту – бетонна конструкція величезних масштабів, яка виконуватиме роль своєрідної пробки, що розпирає кар'єр зсередини. Прозорий для світла купол покриватиме котлован зверху, і на нього планується встановити сонячні батареї.

Незважаючи на суворий клімат Якутії, ясних днів на рік досить багато, і батареї можуть виробляти близько 200 МВт електроенергії. Її вистачить "з головою" для забезпечення потреб майбутнього міста. Крім цього, можна використовувати тепло Землі, і якщо взимку температура повітря становить мінус 60 градусів за Цельсієм, то температура ґрунту на глибині нижче 150 метрів буде плюсова (нижча від вічної мерзлоти). Цей факт додає енергоефективності майбутньому проекту. Місто планується розділити на три частини:

Верхнійбуде використано для постійного проживання людей. У ньому будуть розташовані житлові будинки, будівлі та споруди соціально-культурного та адміністративного значення;
Середній ярус- зона, де розкинуться ліс та паркова зона, покликана очищати повітря у місті;
Нижній ярусявлятиме собою так звану вертикальну ферму – тут вирощуватиметься сільськогосподарська продукція для забезпечення потреб міста.

Загальна запланована площа проекту складає 3 мільйони квадратних метрів. У місті зможуть проживати до 10 000 осіб-туристів, співробітників ферм та обслуговуючого персоналу.

21 серпня 2009 року – нова знаменна дата в історії видобутку алмазів – у Мирному пройшов запуск підземної копальні «Мир». Це апогей багаторічної праці тисяч людей, потужна виробнича одиниця АК «АЛРОСА», що дозволяє видобувати близько 1 мільйона тонн руди, що містить алмази. Останні роки Росія впевнено тримає пальму першості з алмазного видобутку завдяки компанії АЛРОСА. За рік експортувалося алмазів на суму 1,7 мільярда доларів, і більшість припадає на європейські країни.

Тепер давайте подивимося на творіння людських рук.

Чутки про наявність дорогоцінного каміння на території Якутії і західних землях, що межують з нею, почали з'являтися на початку 19-го століття.

Після громадянської війни вчитель Петро Староватов зустрів у Кемпендяї старого, який розповів про те, що два роки тому він знайшов блискучий камінь розміром із сірникову голівку, на одній із місцевих річок і продав його купцеві, який дав за це мішок крупи, дві пляшки горілки. п'ять пакетів чаю. Пізніше інша людина розповіла йому про те, що знайшла дорогоцінне каміння на берегах річок Чона та Кемпендяйка.

Цілеспрямовані пошуки алмазів біля Сибірської платформи почалися вперше у 1947-1948 роках уздовж річок Нижня і Підкам'яна Тунгуска. Восени 1948 року група геологів на чолі з Г. Фанштейном розпочала пошукові роботи на річках Чона і Вілюй і 7 серпня 1949 року вони знайшли перший алмаз на піщаній косі, названій Соколиною, а подальші знахідки ще більше 20 кристалів, виявили тут алмазоносний розсип. В результаті пошукових робіт у 1950-1953 роках було виявлено кілька алмазоносних розсипів у Якутії.

Торішнього серпня 1953 року геологічна партія №132 Амакінської експедиції знайшла перший алмаз на річці Мала Ботуобія. 21 серпня наступного 1954 року геолог Лариса Попугаєва з робітником Федором Бєліковим відкрили першу в СРСР кімберлітову трубку і назвали її “Зірниця”.

3-го червня 1955 року геологічна партія з геологами Катериною Єлагіною, Юрієм Хабардіним, Віктором Авдєєнком та кількома робітниками відкрили алмазоносну трубку, яка виявилася найбільшою з найбагатшим вмістом алмазів. Вони назвали її «Світ» і надіслали начальству наступну телеграму: ”Закурили люльку світу, тютюн чудовий…”.

Клікабельно 1920 рх

Того ж року в Якутії було відкрито й інші алмазоносні трубки, серед яких "Вдала", "Маршрутна", "Ситиканська". 1955 р. був дуже вдалим роком для геологів. Було відкрито 15 корінних родовищ алмазів, а також кілька промислових алмазних розсипів. Пошук алмазів продовжувався, і до 1959 року в Якутії було зареєстровано 120 кімберлітових трубок.

Трубка «Мир» розташована ближче до головної транспортної артерії Якутії - річці Лєні, ніж трубки "Вдала", "Ситиканська", "Зірниця", тому її розвідка почалася відразу після її відкриття. 1959 року розпочалися розкривні роботи на кар'єрі «Мир». Через рік було запущено першу стаціонарну збагачувальну фабрику і країна отримала перші промислові алмази з трубки «Мир». У лютому 1959 року по зимнику Усть-Кут – Мухтуя (Ленськ) почали перевозити обладнання та вантажі до Мирного. Того ж року СРСР продав першу партію якутських алмазів загальним обсягом 13 000 карат на світовому ринку.

Клікабельно 4000 рх, панорама

Збагачувальна фабрика №3 була запущена у виробництво 21 жовтня 1966 року. Ця фабрика працює до цього дня і багато років була найбільшою.

Видобуток алмазів у Якутії – дуже важка справа через вічну мерзлоту та підземні мінералізовані води. Кар'єр «Мир» – гарна ілюстрація таких умов.

Алмазоносна трубка «Мир» має такі параметри:

Глибина – 450 м.
Зовнішній діаметр – 100-1200 м.
Діаметр дна – 310 – 160 м.
Загальний обсяг видобутої руди – 165 млн. куб. м
Приплив підземних мінералізованих вод – 150 куб. м/год
Довжина спіралеподібної дороги від поверхні до дна кар'єру – 7.7 км.
Проектна глибина відпрацювання відкритим способом – 525 м.
Розвідана глибина прояву рудного тіла – до 1200 м.

До 2001 року "Світ" став надто глибоким і небезпечним для робітників. Видобуток алмазів у відкритий спосіб було вирішено припинити. Сьогодні вона ведеться шахтним методом. Сам же кар'єр тепер перетворено на місцеву пам'ятку. Над ним встановлені оглядовий майданчик та пам'ятний знак. Рудник знаходиться на консервації для підготовки підземного відпрацювання глибших горизонтів - оскільки розвідано, що глибина залягання алмазів у «Мирі» перевищує кілометр.

Мирний – місто алмазодобувачів. Ймовірно, тому він і привертає сьогодні пильну увагу багатьох ділових людей усього світу. Відкрита геологами влітку 1955 року алмазоносна трубка «Мир» дала назву робітничому селищу, що виросло серед нехоженої тайги і стало містом через три з половиною роки.

За п'ять минулих десятиліть маленьке наметове селище стало сучасним промисловим містом з дев'ятиповерховими впорядкованими будинками та асфальтовими дорогами; а трест «Якуталмаз», який робив перші кроки в освоєнні нової для Росії справи - алмазовидобутку - перетворився на відому на світовому ринку акціонерну компанію «АЛРОСА», що веде видобуток алмазів не тільки в Республіці Саха, а й далеко за її межами, ділового партнера транснаціональної компанії "De Beers".

Яким далеким здається сьогодні червень 55-го, коли телеграма, що стала вже історичною, з текстом «Закурили трубку Миру. Тютюн відмінний» послужила відправною точкою розвитку нашого міста з наймирнішою у світі назвою. У 1956 році розпочалася промислова експлуатація трубки. 1 травня 2001 року було завершено відкриті гірські роботи на трубці «Мир» і величезна вирва в холодній якутській землі стала, мабуть, найвражаючою пам'яткою міста алмазодобувачів.

За 44 роки із суворих якутських надр вийнято 170 мільйонів кубометрів гірничої маси. День у день поглиблювався кар'єр, останніми роками трудяги -БелАЗи, вивозячи на переробку алмазоносну руду, спускалися «мирнінським серпантином» на більш ніж півкілометрову глибину. Маршрут за один кінець становив 7,5 кілометра.

Сьогодні триває будівництво вже підземної копальні «Мир», оскільки розвідана глибина залягання рудного тіла – 1 кілометр 200 метрів.

У Мирному проживає 39,5 тисяч жителів, а населення Мирнинського району становить понад 85,5 тисяч. Велика площа Мирнинського району - 165,8 тисячі квадратних кілометрів. У складі району такі населені пункти, як місто Удалий, селища Айхал, Чернишевський, Світлий, Алмазний, села Арилах, Тас-Юрях, Сюльдюкар.

Мешканці трьох останніх переважно займаються сільським господарством; у Тас-Юрях, крім того, будується нафтопереробний завод. Чернишевський – селище енергетиків, тут розташовані Вілюйські ГЕС-1 та ГЕС-2. У селищі гідробудівників Світлом введено в експлуатацію третю чергу ГЕС на Вілюї. У Вдалому та Айхалі на алмазних родовищах розташовані два великі гірничозбагачувальні комбінати.

У період навігації частина вантажів для жителів півночі доставляється по воді до Ленська, що знаходиться в 240 кілометрах від Мирного, потім перевозиться автомобілями. Але основний вид транспорту – літак. Без авіації на Півночі - нікуди, вона служить для перевезення як пасажирів, а й більшості вантажів. Злітно-посадкова смуга Мирнінського аеропорту дозволяє приймати такі транспортні гіганти, як Іл-76 та «Руслан».

Що сьогодні є у Мирному? Дві алмазні збагачувальні фабрики, аеропорт, чотириповерховий готель, 10 ресторанів, барів та кафе, 2 музеї та 2 плавальні басейни, міський парк та стадіон, 3 бібліотеки. Є школа мистецтв, де діти навчаються музики та образотворчого мистецтва, і невелика картинна галерея. Є сучасний Палац культури, де займається безліч мирнінських колективів, багато з них добре відомі за межами Республіки Саха (Якутія).

Інтелектуальний потенціал Мирного завжди був досить високий для провінційного містечка. Напевно, річ у тому, що ще в перші роки освоєння цього краю з'їжджалися сюди люди неординарні та цікаві. Та й основний вид діяльності вимагав певних «планок», адже алмазодобувної промисловості в Росії в ті роки як такої не було, а нова справа завжди потребує передового мислення та поглядів. Жити і працювати приїжджали сюди новосибірці та рижани, москвичі та ленінградці, мешканці центральних міст, що мають великі наукові центри. Це позначилося як швидкому освоєнні виробництва, і на культурному житті міста.

Багато років існує у Мирному науково-дослідний інститут «Якутніпроалмаз».

У березні 1994 року в Мирному було відкрито філію Якутського державного університетуімені М.К. Аммосова. У червні 1999 року указом Президента республіки Мирнінська філія перетворено на Політехнічний інститут.

Майже чотири з половиною десятиліття налічує історія районної газети «Мірнінський робітник». Газета не єдиний засіб масової інформації: ще є телерадіокомпанія «Діамантовий край». Є у місті свої поети та художники, літературне об'єднання «Кімберліт» та клуб «Екслібріс».

Мирний живе своїм життям. Переживає ті ж труднощі, що й вся країна, радіє удачам і бореться із труднощами. І, звісно, головне багатство міста – аж ніяк не алмази, а люди. Тому що люди на Півночі просто чудові - гостинні та привітні, які вміють вчасно прийти на допомогу та у скрутну хвилину підставити своє плече. І розповідати про це, без перебільшення, особливому народі можна довго.

Кар'єр "Мир" також відомий тим, що з її ущелин "вириваються" найсильніші водні потоки з проявами солі, нафти та газу, що, безперечно, небезпечно для ведення гірничо-добичних робіт. Ось чому була відкинута система видобутку руди з обваленням, за яку так ратували представники Московського державного гірничого університету. Мабуть, їм не давала спокою історія "стрімкого зльоту" знаменитого кар'єру "Прем'єр" (Південна Африка), який перейшов на підземний видобуток із обваленням. Абсурдне зіставлення алмазних родовищ на півдні африканського континенту та Північно-Сході Росії зазнало нищівного фіаско, московські апологети не лише малоперспективної, а й небезпечної ідеї залишилися ні з чим. Фахівці та вчені інститутів "Якутніпроалмаз" та "Гіпронікель" захистили свою непохитну позицію, методи розробки з повною закладкою виробленого простору.

Безумовно, один із найважливіших напрямків - проект "Суха консервація" кар'єру "Світ", розроблений інститутом "Якутніпроалмаз", був покликаний убезпечити підземні гірничі роботи від сильних проривів води. Спільні зусилля Мирнінського ГЗК та УКБ АК "АЛРОСА" сприяли якнайшвидшому вирішенню "хворої" - водоносної проблеми.

Паралельно з цими роботами, Мирнінським шахтобудівним управлінням (Начальник Костянтин Плохань) здійснювалася прохідка водовідвідної штольні. Шахтобудівники виявили велику мужність в умовах підвищеної небезпеки наскоків води, нестійкості породи. У наступні роки підприємство «Алмаз-Антарекс» пробурило чотири водовідливні свердловини з борту кар'єру "Мир". За схемою робіт у свердловини були опущені потужні насоси, які покликані здійснювати відкачування води, що вкрай небажана для ведення підземних робіт. Було встановлено насоси німецької фірми «Рітц», що викачують воду з дна кар'єру «МІР». А в 2004 році МГЗК вже допрацьовувала обсяги, що залишилися, за проектом «Суха консервація».

Торкаючись теми нових методів, хочеться торкнутися теми проходки спеціальним способом. За класичною схемою спеціальні способи проходки стволів (заморожування або тампонаж різними сумішами) застосовують при великих водопритоках, нестійких або тріщинуватих породах. Всі спеціальні способи можуть бути розділені на групи: огородження забою ствола від нестійких порід і води спеціальним кріпленням і прохідка під стислим повітрям, тимчасова або постійна ізоляція води (штучне заморожування порід, тампонування шляхом нагнітання через спеціальні свердловини під тиском цементного або глиноцемент грунтів, штучне зниження рівня грунтових вод та буріння стовбурів). В даному випадку навколо стовбура були пробурені колони, що заморожують, глибиною до 540 м і з їх допомогою створювалася щільна, крижана стіна, покликана захистити стовбур від попадань води, нафти. В даний час клітковий стовбур має глибину більше 1 км, ту саму глибину має і скіповий стовбур.

У будь-якому розкладі справ все одно не виходить із голови проблематичне питання забезпечення безпеки шахти. Тому на будівництві копальні "Мир" велика увага приділялася роботі станції заморозки (Обладнання датської фірми «Йорк»), щоб вона діяла за проектним режимом. Без цього обладнання та заморожування ґрунтів неможливо було забезпечити безпеку підземки. Таким чином, з початку будівництва підземної копальні минуло сім років, пов'язаних масою виробничих проблем, авралами, галасливими оперативними штабами. Багато сил було витрачено на проходку клітевого та скіпового стволів з кріпленням тюбінгів, армуванням, монтажу будівель підйомних машин обох стволів, введення в дію транспортної галереї та головної вентиляторної установки. Ретельно та планомірно зводилися об'єкти поверхневого комплексу копальні «МІР», від яких безпосередньо залежить життєдіяльність у шахті. Кілька років тому планомірно розпочалися роботи з будівництва перших горизонтів.

звідси фото

У 2008 році, підземна копальня прийняла в експлуатацію комплекс скіпового ствола, підйомні машини скіпового підйому, два скіпи по 7 кубів, а також кліть для перевезення людей і спуску вантажів. З лютого по серпень 2008 року було закінчено пусконалагоджувальні роботи на головній вентиляторній установці, яка виконує найважливішу функцію- Забезпечує провітрювання підземних гірничих виробок. Наприкінці грудня 2008 року ділянку гірничо-капітальних робіт №8 на чолі з О.Величком та бригадиром О.Озолом здійснили прохід конвеєрного квершлагу, вийшли до алмазної трубки. Автор цих рядків під товщею землі 650 метрів, 150 метрів від дна знаменитого кар'єру «СВІТ» на горизонті-310 зміг доторкнутися заповітного рудного тіла. У 2009 році шахтобудівниками було досягнуто серйозного завдання - збійка між -210м та -310м горизонтами, що дозволило доставляти вантажі до всіх шарових заїздів першого експлуатаційного блоку підземки. По-друге, це забезпечує надійну вентиляцію шахти. До речі, слід сказати, що перший експлуатаційний блок своєчасно підготували до видобувних робіт або на шахтарському терміні очисної виїмки. У березні 2009 року було закінчено важливу операцію – насування надшахтної споруди для розміщення підйомної установки, функція якої – спуск робітників на підземні горизонти, доставка матеріалів, техніки, а також видача гірської породи. А навесні 2009 року розпочалися пусконалагоджувальні роботи. Рудник "Мир" здали в експлуатацію в експлуатацію у 2009 році.

21 серпня 2009 року запам'ятається як знаменна дата в новітній історії алмазовидобутку: Мирний помпезно відзначив запуск першої черги підземної копальні «СВІТ». Це вінець багаторічної праці, який значно зміцнює позиції АК «АЛРОСА» у всіх аспектах. Підземний рудник «СВІТ» став потужною виробничою одиницею АК «АЛРОСА», здатною видати на-гора 1 млн. тонн руди, що містить алмаз. Наразі справа за закінченням будівництва закладного комплексу. Від просування справ у його будівництві та оснащенні обладнанням багато залежатиме.

—> Знімки із супутника (Google Maps) <—

джерела
http://sakhachudo.narod.ru
http://gorodmirny.ru

У радянські часи на території нашої країни було зведено достатню кількість міст, багато з яких є справжніми унікумами за своїм географічним розташуванням та використаними інженерними рішеннями. Таким є місто Мирний (Якутія). Кар'єр з видобутку алмазів, який розташовується в його межах, є одним з чудес сучасного світу, тому що вражає своїми розмірами фахівців, які навіть бачили види.

"Трубка світу"

До речі, по-науковому цей кар'єр - «кімберлітова трубка», що має назву "Світ". Саме місто з'явилося вже після її відкриття та початку розробок, а тому і було названо на її честь. Кар'єр має нереальну глибину 525 метрів і діаметр майже 1,3 км! Сама сформувалася в незапам'ятні часи, коли з надр нашої планети з величезною швидкістю виривалися потоки лави та розпечених вулканічних газів. На розрізі вона нагадує келих чи конус. Завдяки величезній силі вибуху з надр Землі був викинутий кімберліт - так називається порода, що містить природні алмази.

Назва цієї речовини походить від імені південноафриканського міста Кімберлі. Там у 1871 році було виявлено алмаз вагою майже 17 грамів, внаслідок чого в ту місцевість нестримним потоком ринули старателі та авантюристи з усього світу. Як же виникло наше місто Мирний (Якутія)? Кар'єр – ось основа його появи.

Як було виявлено родовище

У середині червня 1955 року радянські геологи в Якутії шукали сліди кімберліту і натрапили на модрину, що впала, коріння якої було вивернуто з землі потужним ураганом. Цією природною «заготівлею» скористалася лисиця, викопавши там нору. Вона послужила нам добру службу: за кольором землі фахівці зрозуміли, що під лисячою норою знаходиться чудовий кімберліт.

У Москву відразу була відправлена кодована радіограма: «Розшкірили трубку світу, чудовий тютюн»! Лише за кілька днів у дику місцевість потягнулися величезні колони будівельної техніки. Ось так виникло місто Мирний (Якутія). Кар'єр доводилося розробляти за екстремально важких умов. Варто тільки поглянути на засипаний снігом котлован, щоб зрозуміти грандіозний розмах робіт, що проводилися тут!

Делегація з ПАР

Щоб пробитися за кілька метрів багаторічної мерзлоти, доводилося використовувати десятки тисяч тонн потужної вибухівки. Вже з 60-х років минулого століття родовище почало стабільно давати по два кілограми алмазів, причому не менше 1/5 з них відрізнялися чудовою якістю та могли бути відправлені до ювелірних салонів після огранювання. Інші камені інтенсивно використовувалися в радянській промисловості.

Родовище розвивалося настільки бурхливо, що південноафриканська компанія De Beers була вимушена валом скуповувати радянські алмази, щоб тільки не допустити світового спаду цін на них. Керівництво цієї організації подало прохання про візит до міста Мирного (Якутія). Кар'єр їх вразив, ось тільки вони пробули там недовго...

Промислові хитрощі

Уряд СРСР погодився, але зажадав послуги у відповідь - щоб на родовища в ПАР пустили радянських фахівців. Делегація з Африки прибула до Москви... і там добряче затрималася, бо для гостей постійно влаштовували банкети. Коли фахівці нарешті прибули до міста Мирного, на огляд самого кар'єру у них залишалося не більше 20 хвилин.

Але побачене їх все одно вразило до глибини душі. Наприклад, гості просто не могли уявити собі технологію видобутку алмазів без використання води. Втім, нічого дивного в якутських кліматичних умовах для цього немає: у тих місцях майже сім місяців на рік стоїть мінусова температура, та й з багаторічною мерзлотою жартувати не варто. У небезпечному місці стоїть місто Мирне! Глибина кар'єра така, що за бажання тут можна влаштувати навіть мініатюрне море.

Коротка історія видобутку

З 1957 до 2001 року алмазів тут видобули на суму понад 17 мільярдів доларів. Кар'єр під містом Мирний у Сибіру в процесі розробки розширився настільки, що від дна до поверхні довжина дороги для вантажівок склала вісім кілометрів. Слід розуміти, що у 2001 році родовище зовсім не вичерпалося: просто видобуток алмазів відкритим способом став надто небезпечним. Вчені змогли дізнатися, що жила тягнеться на глибину понад кілометр, а в цих умовах потрібна вже підземна копальня. До речі, він вийшов на проектну потужність у мільйон тонн руди вже у 2012 році. Сьогодні фахівці вважають, що розробляти це унікальне родовище можна ще 35 років (приблизно).

Деякі проблеми місцевості

Гелікоптерам літати над кар'єром категорично заборонено, оскільки такий політ - вірна смерть для машини та екіпажу. Закони фізики просто кидають гелікоптер на дно кар'єру. У високих стінок трубки теж вистачає недоліків: існує далеко не примарна можливість того, що одного разу опади та ерозія приведуть до утворення жахливого зсуву, який повністю поглине місто Мирний (Якутія). Кар'єр, фото якого є у статті, може бути використаний і для цілей, які деякі можуть вважати справжньою фантастикою. Йдеться про можливість створення у титанічній ямі унікального міста майбутнього.

«Місто майбутнього»: мрії чи реальність?

Керівником цього проекту було призначено Миколу Лютомського. Найскладніше в майбутній роботі - створити циклопічну бетонну конструкцію, яка не тільки зміцнить стіни кар'єру, але і розпиратиме його, забезпечуючи додаткову міцність. Це буде неймовірний туристичний атракціон, яким зможе похвалитися лише місто Мирне!

Кар'єр, фото якого можна побачити в огляді, зверху передбачається закрити прозорим куполом, з боків якого будуть змонтовані сонячні батареї. Звичайно, клімат у Якутії надзвичайно суворий, зате вистачає сонячних днів. Енергетики припускають, що за рік лише батареї зможуть виробляти не менше 200 МВт енергії. Зрештою, можна буде скористатися теплом самої планети.

Справа в тому, що взимку ця місцевість охолоджується до -60 градусів за шкалою Цельсія. Так, складно позаздрити тим, для кого батьківщиною є місто Мирний (Якутія). Кар'єр, фото якого вражає, проморожується аналогічно, але лише до глибини 150 метрів. Нижче – постійно плюсова температура. Футуристичне місто передбачається поділити відразу на три основні яруси. На нижньому хочуть вирощувати сільськогосподарську продукцію, на середньому передбачається розмітити повноцінну лісопаркову зону.

Верхня частина - зона для постійного проживання людей, крім житлових приміщень, там будуть офіси, розважальні комплекси та інше. Якщо план будівництва буде повністю виконано, то площа міста становитиме три мільйони «квадратів». Водночас тут матимуть змогу проживати аж до 10 тисяч осіб. Близько 36 тисяч громадян має саме місто мирне (Якутія). Кар'єр, глибина якого становить півкілометра, дозволить їм з комфортом відпочивати, не літаючи для цього у далекі краї.

Інші відомості щодо проекту «Екогород»

Спочатку цьому проекту надали назву «Екогород 2020», але сьогодні зрозуміло, що до наміченого терміну здійснити його явно не вийде. До речі, а навіщо його взагалі збираються будувати? Справа в мешканцях: лише п'ять місяців на рік їх умови проживання більш-менш відповідають комфортній нормі, а решту часу вони живуть при температурах, які більш характерні для Арктики та Антарктиди. Місто дозволить їм відпочивати будь-якої пори року, ніжачись під сонячним промінням, та й про виробничу потужність гігантських ферм забувати не варто: всі жителі та туристи будуть з лишком забезпечені вітамінними фруктами та овочами.

Щоб нижні рівні отримували достатньо світла, у центрі передбачається залишити освітлювальну шахту гігантського діаметра. Крім сонячних батарей, ефективність яких все ж таки досить сумнівна (плюс складності з монтажем), деякі інженери пропонують варіант з будівництвом АЕС. На сьогоднішній день все це знаходиться на стадії дуже розмитих планів. Дуже хочеться сподіватися, що місто Мирний, алмазний кар'єр якого відомий у всьому світі, стане більш комфортабельним для проживання в ньому людей.

Як ми й казали, у 60-х роках за рік тут видобувало аж до двох кілограмів алмазів, причому п'ята їхня частина мала високу ювелірну якість. На тонну породи припадало до грама чистої сировини, причому серед каміння було багато таких, що підходили для ювелірної обробки. Сьогодні на тонну руди припадає приблизно 0,4 г алмазів.

Найбільший алмаз

Наприкінці грудня 1980 року тут було знайдено найбільше за всю історію родовища. Цей гігант, який важив 68 грам, отримав урочисту назву XXVI з'їзд КПРС.

Коли було припинено видобуток відкритого типу?

Коли ж добили Мирний? Алмазний кар'єр стало небезпечно розробляти у 1990-х роках, коли глибина виробітку досягла 525 метрів. При цьому дно котловану було затоплено. Саме «Світ» став найбільшим алмазним кар'єром у нашій країні. Видобуток тривав понад 44 роки. До того часу здобиччю керувала компанія «Саха», річний прибуток якої перевищував 600 мільйонів доларів. Сьогодні шахтою керує "Алроса". Дана корпорація є одним із найбільших виробників алмазів у всьому світі.

Коли з'явилася ідея закритої копальні?

Вже у 1970 роках було розпочато будівництво перших тунелів, оскільки всі розуміли неможливість постійного видобутку у відкритий спосіб. Але на постійну основу цей спосіб перевели лише 1999 року. На сьогоднішній день достеменно відомо, що жила ще є на глибині 1200 метрів. Можливо, алмази вдасться видобувати і глибше.

Ось якою сировиною багата республіка Якутія: р. Мирний, кар'єр у якому вражає уяву кожного - одне із джерел національного добробуту. Алмази, які там видобуваються, йдуть не лише на потреби ювелірних компаній, а й на виробництво безлічі найскладніших приладів та механізмів.