Показ казки «Крилатий, волохатий і олійний. Казка Крилатий, волохатий та масляний Казка про млинець горобця та мишеня

Олена Сидорова

Казкарка– Здрастуйте дорогі хлопці! Ми раді вітати вас у нашому залі. А ви любите казки? Які казки ви знаєте? Я вам зараз загадаю загадки, а ви постарайтеся назвати казку.

1. Хвіст пухнастий - краса, а звуть її (лисиця).

2. Сіра, маленька, сир тягає потроху і боїться кішку. (мишка)

3. Чик-чирик, до зернят стриб! Клюй, не бійся! Хто це (Горобій)

4. На сметані їх замішують, на олії смажать, круглі, як сонце (Млинці.)

Молодці! Усі загадки відгадали. Час і казку починати. Давайте голосно поплескаємо, вона й почнеться. Чути звуки лісу.

Тихіше, тихіше, не шуміть. Нашу казку не злякайте. Казку ми зараз розповімо. Казка називається« Крилатий, волохатий та олійний»

На лісовому узліссі, в тепленькій хатинці, жили-були три братика: Горобець крилатий, Мишеня волохатий та Блін масляний. Кожен свою роботу робив та іншому допомагав.

Горобець їжу приносив:

Мишеня дрова рубало:

Ех, раз! Ех, два!

І Блін час даремно не проводив, щи та кашу варив:

Зберуться друзі до столу, а Блін повні чавунки на стіл ставить:

– Ось вам щи, ось каша… Хороша їжа наша!

Так вони й жили, один одного хвалили.

Тільки раз задумався Горобець:

"Я, - думає, - цілий день лісом літаю, ніжки б'ю, крильця тріпаю, А вони як працюють? З ранку Блін на печі лежить – ніжиться, тільки надвечір за обід береться. А Мишеня з ранку дрова щастить та гризе, а потім на піч забереться, на бік повернеться, та й спить до обіду. А я з ранку до ночі на полюванні – на тяжкій роботі! Не бувати більше цього!

Розсердився Горобець – ніжками затупав, криламизаляпав і давай кричати:

– Завтра роботу поміняємо!

Прибігли Блін та Мишеня, став горобець їм наказувати:

- Ти, Блін, зранку на полювання підеш. Я, Горобець, завтра рубатиму дрова. А ти, Мишеня, топитимеш печку, щи та кашу варити!

Ну гаразд, добре.

А вдома що робиться! Стало Мишеня щи варити; чого не покладе, чого не додасть, а щі всі не жирні, не гарні, не масляни!

"Як Блін щи варив? А, та він у горщик пірне та випливе, і стануть щи жирні!"

Взяв Мишеня та й кинувся в горщик. Обварився, ошпарився, ледве вискочив! Шубка вилізла, хвостик тремтить. Сів на лаву, сльози ллє.

А Горобець дрова возив. Навозив та давай клювати, на маленькі тріски ламати. Клював, клював, дзьоб набік звернув!

Прибіг Блін до будинку, бачить: сидить Горобець на призьбі - дзьоб на бік, сльозами заливається:

- Ой, голову болить! Ой, плічка щемить!

А в хаті Мишеня сидить на лаві, шубка в нього повилазила, хвостик тремтить:

- Ой, спинка болить, ой, хвостик тремтить!

Тут млинець і каже:

- Так завжди буває, коли один на одного киває, свою справу робити не хоче.

Ну, робити нічого, поплакали, погорювали, та й стали жити-живати по- старому: Горобець - їжу приносити, Мишеня - дрова рубати, а Блін - щи та кашу варити

Так вони й живуть, пряники жують, медком запивають, нас із вами згадують!

Публікації на тему:

Конспект НОД «Крилатий, волохатий та масляний» у старшій групіКОНСПЕКТ безпосередньо освітньої діяльності за казкою: «Крилатий, волохатий і масляний» у старшій групі Розробила: Вихователь.

Діти середньої групи дітей інших молодших груп. У Дошкільній Освітній Установі відбувається волонтерський рух «Діти дітям».

Ми з нашими маленькими дітьми читали казку колобок, дітям дуже подобається ця казка, я запропонувала їм показати казку самим. Діти обирали.

ФОТОЗВІТ. "ТЕАТР ДІТЯМ". Наше містечко провінційне, невелике, північне. Рідко, коли до нас приїжджають артисти із справжнього професійного.

Конспект заняття «Крилатий патруль». Мета: формувати елементарний екологічний світогляд дітей. Завдання: продовжувати знайомити дітей.

Ознайомлення з художньою літературою у другій молодшій групі. Конспект заняття «Оповідання та показ казки «Лиса, заєць та півень»Тема: Оповідання.

Крилатий, волохатий і олійний. Російська народна казка в обробці І. В. Карнаухової

На лісовому узліссі, в тепленькій хатинці, жили-були три братики: горобець крилатий, мишеня волохатий та млинець масляний.

Горобець з поля прилетів, мишеня від кота втекло, млинець зі сковороди втік.

Жили вони, поживали, один одного не кривдили. Кожен свою роботу робив, іншому допомагав. Горобець їжу приносив – з полів зерен, із лісу грибів, із городу бобів. Мишеня дрова рубало, а млинець щи та кашу варив.

Добре жили. Бувало, горобець із полювання повернеться, ключовою водою вмиється, сяде на лаву відпочивати. А миша дрова тягає, на стіл накриває, ложки фарбовані рахує. А млинець у печі - рум'ян та пишний - щи варить, великою сіллю солить, кашу пробує.

Сядуть за стіл – не нахваляться. Горобець каже:
- Ех, щи так щи, боярські щи, як гарні та жирні!

А млинець йому:
- А я, млинець масляний, порину в горщик та вилізу - от щи і жирні!

А горобець кашу їсть, похвалює:
- Ай каша, ну і каша - добре гаряча!

А миша йому:
- А я дров навезу, дрібно нагризу, у піч накидаю, хвостиком розкидаю – добре в печі вогонь горить – от і гаряча!
- Та й я, - каже горобець, - не промах: зберу грибів, натягну бобів - ось ви й ситі!

Так вони жили, один одного хвалили, та й не ображали себе.

Тільки раз задумався горобець.

«Я, - думає, - цілий день лісом літаю, ніжки б'ю, крильця тріпаю, а вони як працюють? З ранку млинець на печі лежить - ніжиться, а тільки надвечір за обід береться. А миша з ранку дрова щастить та гризе, а потім на піч забереться, на бік перевернеться, та й спить до обіду. А я з ранку до ночі на полюванні – на тяжкій роботі. Не бувати більше цього!

Розсердився горобець - ніжками затупав, крильми заляпав і давай кричати:
- Завтра роботу поміняємо!

Ну, гаразд, добре. Млинець та мишеня бачать, що робити нічого, на тому й вирішили. На другий день вранці млинець пішов на полювання, горобець – дрова рубати, а мишеня – обід варити.

Ось млинець покотився до лісу. Катиться по доріжці та співає:

Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік,
На сметанці мішаний,
На олії смажений!
Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік!
Біг, біг, а назустріч йому Лиса Патрікеївна.

Ти куди, млинець, біжиш-поспішаєш?
- На полювання.
- А яку ти, млинець, пісеньку співаєш?

Блін заскакав на місці та й заспівав:

Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік,
На сметанці мішаний,
На олії смажений!
Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік!

Добре співаєш, - каже Лиса Патрикеевна, а сама ближче підбирається. - Так, кажеш, на сметані мішаний?

А млинець їй:
- На сметані та з цукром!

А лисиця йому:
- Стриб-скок, кажеш?

Та як стрибне, та як пирхне, та як ухопить за масляний бік – ам!

А млинець кричить:
- Пусти мене, лисиця, у дрімучі ліси, за грибами, за бобами – на полювання!

А лисиця йому:
- Ні, я з'їм тебе, проковтну тебе, зі сметаною, з олією та й з цукром!

Блін бився, бився, ледве від лисиці вирвався, - бік у зубах залишив, - додому побіг!

А вдома що робиться!

Стала мишка щи варити: чого не покладе, а щі все не жирні, не хороші, не маслені.

«Як, - думає, - млинець щи варив? А, та він у горщик пірне та випливе, і стануть щи жирні!»

Взяла мишка та й кинулася в горщик. Обварилася, ошпарилась, ледве вискочила! Шубка повилазила, хвостик тремтить. Села на лаву та сльози ллє.

А горобець дрова возив: навозив, натаскав та давай клювати, на дрібні тріски ламати. Клював, клював, дзьоб набік звернув. Сів на призьбу і сльози ллє.

Прибіг млинець до будинку, бачить: сидить горобець на призьбі - дзьоб набік, сльозами горобець заливається. Прибіг млинець до хати - сидить миша на лавці, шубка в неї повисла, хвостик тремтить.

Як побачили, що у млинця півбоку з'їдено, ще дужче заплакали.

Тут млинець і каже:
- Так завжди буває, коли один на одного киває, свою справу робити не хоче.

Тут горобець із сорому під лаву забився.

Ну, робити нічого, поплакали-погорювали, та й стали знову жити-поживати по-старому: горобець їжу приносити, миша дрова рубати, а млинець щи та кашу варити.

Так вони живуть, пряники жують, медком запивають, нас із вами згадують.

На лісовому узліссі, в тепленькій хатинці, жили-були три братики: горобець крилатий, мишеня волохатий та млинець масляний.

Горобець з поля прилетів, мишеня від кота втекло, млинець зі сковороди втік.

Жили вони, поживали, один одного не кривдили. Кожен свою роботу робив, іншому допомагав. Горобець їжу приносив – з полів зерен, із лісу грибів, із городу бобів. Мишеня дрова рубало, а млинець щи та кашу варив.

Добре жили. Бувало, горобець із полювання повернеться, ключовою водою вмиється, сяде на лаву відпочивати. А миша дрова тягає, на стіл накриває, ложки фарбовані рахує. А млинець у печі - рум'ян та пишний - щи варить, великою сіллю солить, кашу пробує.

Сядуть за стіл – не нахваляться. Горобець каже:

Ех, щи так щи, боярські щи, як гарні та жирні!

А млинець йому:

А я, млинець масляний, порину в горщик та вилізу - от щи і жирні!

А горобець кашу їсть, похвалює:

Ай каша, ну і каша - добре гаряча!

А миша йому:

А я дров навезу, дрібно нагризу, у піч накидаю, хвостиком розкидаю – добре в печі вогонь горить – от і гаряча!

Та й я, – каже горобець, – не промах: зберу грибів, натягну бобів – ось ви й ситі!

Так вони жили, один одного хвалили, та й не ображали себе.

Тільки раз задумався горобець.

«Я, - думає, - цілий день лісом літаю, ніжки б'ю, крильця тріпаю, а вони як працюють? З ранку млинець на печі лежить - ніжиться, а тільки надвечір за обід береться. А миша з ранку дрова щастить та гризе, а потім на піч забереться, на бік перевернеться, та й спить до обіду. А я з ранку до ночі на полюванні – на тяжкій роботі. Не бувати більше цього!

Розсердився горобець - ніжками затупав, крильми заляпав і давай кричати:

Завтра роботу поміняємо!

Ну, гаразд, добре. Млинець та мишеня бачать, що робити нічого, на тому й вирішили. На другий день вранці млинець пішов на полювання, горобець – дрова рубати, а мишеня – обід варити.

Ось млинець покотився до лісу. Катиться по доріжці та співає:

Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік,
На сметанці мішаний,
На олії смажений!
Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік!
Біг, біг, а назустріч йому Лиса Патрікеївна.

Ти куди, млинець, біжиш-поспішаєш?

На полювання.

А яку ти, млинець, пісеньку співаєш?

Блін заскакав на місці та й заспівав:

Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік,
На сметанці мішаний,
На олії смажений!
Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік!
- Добре співаєш, - каже Лиса Патрикеевна, а сама ближче підбирається. - Так, кажеш, на сметані мішаний?

А млинець їй:

На сметані та з цукром!

А лисиця йому:

Стриб-скок, кажеш?

Та як стрибне, та як пирхне, та як ухопить за масляний бік – ам!

А млинець кричить:

Пусти мене, лисиця, у дрімучі ліси, за грибами, за бобами – на полювання!

А лисиця йому:

Ні, я з'їм тебе, проковтну тебе, зі сметаною, з олією та й з цукром!

Блін бився, бився, ледве від лисиці вирвався, - бік у зубах залишив, - додому побіг!

А вдома що робиться!

Стала мишка щи варити: чого не покладе, а щі все не жирні, не хороші, не маслені.

«Як, - думає, - млинець щи варив? А, та він у горщик пірне та випливе, і стануть щи жирні!»

Взяла мишка та й кинулася в горщик. Обварилася, ошпарилась, ледве вискочила! Шубка повилазила, хвостик тремтить. Села на лаву та сльози ллє.

А горобець дрова возив: навозив, натаскав та давай клювати, на дрібні тріски ламати. Клював, клював, дзьоб набік звернув. Сів на призьбу і сльози ллє.

Прибіг млинець до будинку, бачить: сидить горобець на призьбі - дзьоб набік, сльозами горобець заливається. Прибіг млинець до хати - сидить миша на лавці, шубка в неї повисла, хвостик тремтить.

Як побачили, що у млинця півбоку з'їдено, ще дужче заплакали.

Тут млинець і каже:

Так завжди буває, коли один на одного киває, свою справу не хоче робити.

Тут горобець із сорому під лаву забився.

Ну, робити нічого, поплакали-погорювали, та й стали знову жити-поживати по-старому: горобець їжу приносити, миша дрова рубати, а млинець щи та кашу варити.

Так вони живуть, пряники жують, медком запивають, нас із вами згадують.

російська народна казка

На лісовому узліссі, в тепленькій хатинці, жили-були три братики: горобець крилатий, мишеня волохатий та млинець масляний.

Горобець з поля прилетів, мишеня від кота втекло, млинець зі сковороди втік.

Жили вони, поживали, один одного не кривдили. Кожен свою роботу робив, іншому допомагав. Горобець їжу приносив – з полів зерен, із лісу грибів, із городу бобів. Мишеня дрова рубало, а млинець щи та кашу варив.

Добре жили. Бувало, горобець із полювання повернеться, ключовою водою вмиється, сяде на лаву відпочивати. А миша дрова тягає, на стіл накриває, ложки фарбовані рахує. А млинець у печі - рум'ян та пишний - щи варить, великою сіллю солить, кашу пробує.

Сядуть за стіл – не нахваляться. Горобець каже:

Ех, щи так щи, боярські щи, як гарні та жирні!

А млинець йому:

А я, млинець масляний, порину в горщик та вилізу - от щи і жирні!

А горобець кашу їсть, похвалює:

Ай каша, ну і каша - добре гаряча!

А миша йому:

А я дров навезу, дрібно нагризу, у піч накидаю, хвостиком розкидаю – добре в печі вогонь горить – от і гаряча!

Та й я, – каже горобець, – не промах: зберу грибів, натягну бобів – ось ви й ситі!

Так вони жили, один одного хвалили, та й не ображали себе.

Тільки раз задумався горобець.

«Я, - думає, - цілий день лісом літаю, ніжки б'ю, крильця тріпаю, а вони як працюють? З ранку млинець на печі лежить - ніжиться, а тільки надвечір за обід береться. А миша з ранку дрова щастить та гризе, а потім на піч забереться, на бік перевернеться, та й спить до обіду. А я з ранку до ночі на полюванні – на тяжкій роботі. Не бувати більше цього!

Розсердився горобець - ніжками затупав, крильми заляпав і давай кричати:

Завтра роботу поміняємо!

Ну, гаразд, добре. Млинець та мишеня бачать, що робити нічого, на тому й вирішили. На другий день вранці млинець пішов на полювання, горобець – дрова рубати, а мишеня – обід варити.

Ось млинець покотився до лісу. Катиться по доріжці та співає:

Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік,
На сметанці мішаний,
На олії смажений!
Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік!

Біг, біг, а назустріч йому Лиса Патрікеївна.

Ти куди, млинець, біжиш-поспішаєш?

На полювання.

А яку ти, млинець, пісеньку співаєш?

Блін заскакав на місці та й заспівав:

Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік,
На сметанці мішаний,
На олії смажений!
Стриб скок,
Стриб скок,
Я - олійний бік!

Добре співаєш, - каже Лиса Патрикеевна, а сама ближче підбирається. - Так, кажеш, на сметані мішаний?

А млинець їй:

На сметані та з цукром!

А лисиця йому:

Стриб-скок, кажеш?

Та як стрибне, та як пирхне, та як ухопить за масляний бік – ам!

А млинець кричить:

Пусти мене, лисиця, у дрімучі ліси, за грибами, за бобами – на полювання!

А лисиця йому:

Ні, я з'їм тебе, проковтну тебе, зі сметаною, з олією та й з цукром!

Блін бився, бився, ледве від лисиці вирвався, - бік у зубах залишив, - додому побіг!

А вдома що робиться!

Стала мишка щи варити: чого не покладе, а щі все не жирні, не хороші, не маслені.

«Як, - думає, - млинець щи варив? А, та він у горщик пірне та випливе, і стануть щи жирні!»

Взяла мишка та й кинулася в горщик. Обварилася, ошпарилась, ледве вискочила! Шубка повилазила, хвостик тремтить. Села на лаву та сльози ллє.

А горобець дрова возив: навозив, натаскав та давай клювати, на дрібні тріски ламати. Клював, клював, дзьоб набік звернув. Сів на призьбу і сльози ллє.

Прибіг млинець до будинку, бачить: сидить горобець на призьбі - дзьоб набік, сльозами горобець заливається. Прибіг млинець до хати - сидить миша на лавці, шубка в неї повисла, хвостик тремтить.

Як побачили, що у млинця півбоку з'їдено, ще дужче заплакали.

Тут млинець і каже:

Так завжди буває, коли один на одного киває, свою справу не хоче робити.

Тут горобець із сорому під лаву забився.

Ну, робити нічого, поплакали-погорювали, та й стали знову жити-поживати по-старому: горобець їжу приносити, миша дрова рубати, а млинець щи та кашу варити.

Так вони живуть, пряники жують, медком запивають, нас із вами згадують.

На лісовому узліссі, в тепленькій хатинці, жили-були три братики: Горобець крилатий, Мишеня волохатий та Блин масляний. Кожен свою роботу робив та іншому допомагав.

Горобець їжу приносив:
З поля – зерен,
З лісу – грибів,
З городу принесу бобів!

Мишеня дрова рубало:
Ех, раз! Ех, два!
Нарубаю дрова!
Буде піч топитися,
Буде кашка варитись!

І Блін час даремно не проводив, щи та кашу варив:
Кашка-малашка, ти така гарна,
Якщо додати трохи молока!
Сахару, солі, родзинок клади,
Кашку та щі ми до столу подамо!

Зберуться друзі до столу, а Блін повні чавунки на стіл ставить:
– Ось вам щи, ось каша… Хороша їжа наша!

Братці їдять – не нахваляться. Мишеня каже:
- Ех, щи так щи, як жирні та гарні!

А млинець йому:
- А я Блін масляний, порину в горщик та вилізу - ось щи і жирні!

А Горобець їсть кашу, нахвалює:
- Ай, каша, ну і каша!

А Мишеня йому:
- А я дров навезу, дрібно нагризу, в піч накидаю, хвостиком розміту - добре в грубці вогонь горить, ось каша і гаряча, уваріста!
– Та й я, – каже Горобець, – не промах: зберу грибів, натягну бобів – ось ви й ситі!

Так вони й жили, один одного хвалили.

Тільки раз задумався Горобець:
"Я, - думає, - цілий день лісом літаю, ніжки б'ю, крильця тріплю, а вони як працюють? З ранку Блін на печі лежить - ніжиться, тільки надвечір за обід береться. А Мишеня з ранку дрова везе та гризе, а потім на піч забереться, на бік повернеться, та й спить до обіду... А я з ранку до ночі на полюванні – на важкій роботі?!

Розсердився Горобець – ніжками затупав, крилами заляпав і давай кричати:
– Завтра роботу поміняємо! Завтра роботу поміняємо!

Прибігли Блін та Мишеня, став горобець їм наказувати:
- Ти, Блін, зранку на полювання підеш. Я, Горобець, завтра рубатиму дрова. А ти, Мишеня, топитимеш печку, щи та кашу варити!

Ну гаразд, добре. Блин та Мишеня бачать, що робити нічого, на тому й вирішили. На другий день вранці Блін пішов на полювання, Горобець – дрова рубати, а Мишеня – обід варити.

Ось Блін покотився до лісу. Катиться по доріжці та співає:
Стриб скок,
Стриб скок,
Я олійний бік,
Я розумний, я сильний,
Мені все байдуже!
Був на кухні Блін працівник –
Став тепер у лісі мисливець!
Стриб скок,
Я олійний бік,
Стриб скок,
Я олійний бік!

А назустріч йому Лиса Патрікеївна.
- Ти куди, Блінок, біжиш, поспішаєш?
- На полювання!
- Та ти, мабуть, великий мисливець?
– Був на кухні Блін працівник – став тепер у лісі мисливець!
- А яку ти, Блінок, пісеньку співаєш?

Блін заскакав на місці і заспівав свою пісеньку.
Стриб скок,
Стриб скок,
Я олійний бік,
Я розумний, я сильний,
Мені все байдуже!
Був на кухні Блін працівник –
Став тепер у лісі мисливець!

– Добре співаєш, – каже Лиса Патрікіївна, а сама ближче підбирається.

Та як стрибне, та як пирхне, та як ухопить Блін за масляний бік – ам! Блін бився, бився, ледве від лисиці вирвався: бік у зубах залишив, додому побіг.

А вдома що робиться! Стало Мишеня щи варити; чого не покладе, чого не додасть, а щи всі не жирні, не гарні, не масляні!
"Як, - думає, - Блін щи варив? А, та він у горщик пірне та випливе, і стануть щи жирні!"

Взяв Мишеня та й кинувся в горщик. Обварився, ошпарився, ледве вискочив! Шубка вилізла, хвостик тремтить. Сів на лаву, сльози ллє.

А Горобець дрова возив. Навозив та давай клювати, на маленькі тріски ламати. Клював, клював, дзьоб набік звернув!

Прибіг Блін до будинку, бачить: сидить Горобець на призьбі – дзьоб набік, сльозами заливається:
- Ой, голову болить! Ой, плічка щемить!

А в хаті Мишеня сидить на лаві, шубка в нього повилазила, хвостик тремтить:
- Ой, спинка болить, ой, хвостик тремтить!

Тут млинець і каже:
- Так завжди буває, коли один на одного киває, свою справу робити не хоче!

Ну, робити нічого, поплакали, погорювали, та й стали жити-живати по-старому: Горобець – їжу приносити, Мишеня – дрова рубати, а Блін – щи та кашу варити.

Так вони й живуть, пряники жують, медком запивають, нас із вами згадують.